Автори: ДЕМЕНКО І.А., студентка кафедри психології ННІМВСН МАУП, Коляденко Н.В., доктор медичних наук, професор кафедри психології МАУП
Поняття «здоров’я людини» є дуже ємним і охоплює біологічні, соціальні, економічні, наукові, етичні та інші аспекти. У Концепції громадського здоров’я, прийнятій в Україні 30 листопада 2016 р., виділені п’ять складових здоров’я: фізичне, психічне, психологічне, соціальне та духовне. На наш погляд, таке розуміння є більш повним та відповідним сучасним потребам науки та практики.
Більшість клієнтів різних соціальних служб мають ті чи інші відхилення здоров’я, що впливає на їх психічний стан, проявляється в особистісних особливостях і тому має бути враховане при наданні їм психокорекційної допомоги. Однак, незважаючи на актуальність даного питання, наукових публікацій в такому контексті недостатньо, що й обумовило вибір теми нашого дослідження, мета якого — вивчити психологічні особливості клієнтів соціальних служб з віковими та(або) фізичними порушеннями здоров’я, розробити способи відповідного психокорекційного втручання та оцінити їх ефективність.
Методологічною основою дослідження є цілісне розуміння людини як біопсихосоціальної істоти в єдності її фізичного, психічного, психологічного, соціального та духовного вимірів здоров’я, на основі гуманістичного підходу, який тісно пов’язаний з теорією особистості. В даний час в психології все ще не існує єдиного уявлення про норму психологічного здоров’я. ВООЗ розглядає психологічну норму як певний етичний стандарт, модель поведінки, бажаної, прийнятної та типової для тієї чи іншої культури. Гуманітарний (гуманістичний) підхід описує критерії психічного здоров’я без дихотомії «норма-патологія» і намагається виділити те позитивне, що несе в собі нормальна особистість. Даний підхід тісно пов’язаний з теорією особистості. Норма — це людина, здатна до самовдосконалення, самоактуалізації.
Психічні зміни, що спостерігаються в процесі старіння, пов’язані з процесами інволюції в центральній нервовій системі. Це проявляється у зниженні сили і рухливості основних процесів життєдіяльності. Криза похилого віку є значущою для наступних років життя, надає йому емоційного напруження.
Незважаючи на великі можливості людини пристосуватися до часто повторюваних стресових впливів, вони є причиною виникнення захворювань. У кожної людини реакція на той самий стресогенний чинник індивідуальна. Психоемоційні особливості особистості, моральні і вольові якості, рівень освіти і культури визначають здатність людини до психічної адаптації і стійкість до стресогенних чинників. Вивчення внутрішньої карини хвороби дозволяє в значній мірі розглянути весь складний процес самопізнання захворілої людини, відкриває можливість розуміння поведінки людини в складній життєвій ситуації, визначити компенсаторний потенціал особистості.
Відповідно до завдань емпіричного дослідження, було підібрано валідні психодіагностичні методики: САН (Самопочуття, Активність, Настрій), Самооцінка психічних станів Г. Айзенка, методика діагностики рівня суб’єктивного відчуття самотності Д. Рассела та М. Фергюсона, проективна методика «Рефлексія настрою та емоційного стану»). Дослідження респондентів із порушеннями фізичного здоров’я проводилося на базі Всеукраїнського Центру комплексної реабілітації інвалідів (м. Лютіж Київської обл.), дослідження осіб із віковими порушеннями здоров’я – на базі Центру соціальної допомоги «Хесед». Для участі в дослідженні шляхом рандомізації було відібрано 36 осіб із віковими та 42 – із фізичними порушеннями здоров’я. Досліджувані групи були співставні за статевим складом, умовами проживання та рівнем освіти, та відрізнялися за віковим складом. Середній вік респондентів із порушеннями фізичного здоров’я становив 36 років, а респондентів із віковими порушеннями здоров’я – 78 років.
Дослідження респондентів із віковими та фізичними порушеннями здоров’я за методикою САН, не виявило статистично достовірних відмінностей між досліджуваними з віковими та фізичними порушеннями здоров’я за показниками самопочуття, активності та настрою. Слд зауважити, що в обох досліджуваних групах всі три показники були нижчими за межі норми, однак клієнти з віковими порушеннями здоров’я виявляли в середньому трохи більшу активність, тоді як досліджувані з віковими порушеннями здоров’я мали дещо кращі показники настрою. Така різниця, не будучи статистично значимою, пов’язана насамперед із віковими особливостями досліджуваних груп. Також варто відмітити, що в обох досліджуваних групах показники настрою були вищими за показники самопочуття та активності,що можна пояснити увагою до досліджуваних з боку працівників соціальних служб, наявністю психологічної підтримки та психосоціального супроводу.
При дослідженні рівня суб’єктивного відчуття самотності, в обох групах були вирахувані показники середнього рівня, однак якщо в групі досліджуваних із фізичними обмеженнями здоров’я їх діапазон коливався в межах від 35 до 38, і лише в одного досліджуваного дорівнював 17, то в групі досліджуваних з віковими обмеженнями здоров’я були виявлені значні індивідуальні розбіжності, діапазон показників коливався від 10 (мінімальне значення) до 43 (максимальне значення). При цьому, із 42 досліджуваних респондентів із фізичними обмеженнями здоров’я лише в одного був зафіксований низький ступінь самотності, а в інших він знаходився в межах середнього рівня, і жодний з респондентів не мав показників високого рівня самотності. В групі ж респондентів із віковими обмеженнями здоров’я у 14 осіб (36,8%) був вирахуваний низький рівень показника самотності, але в той же час у 2 досліджуваних (5,6%) зафіксовано високий ступінь самотності. В цілому ж середній показник самотності в групі досліджуваних із фізичними обмеженнями здоров’я становив 32,4 бали, тоді як в групі досліджуваних із віковими обмеженнями здоров’я він дорівнював 25,3 балів. Незважаючи на те, що середній показник самотності в обох досліджуваних групах знаходився на середньому рівні, все ж в групі респондентів із віковими обмеженнями здоров’я він виявився достовірно меншим, ніж у групі респондентів із фізичними обмеженнями здоров’я (t-критерій Стьюдента дорівнює 5,02 при р=0,000003, числі ступенів свободи f=76, критичному значенні t-критерія Стьюдента =1,992 та рівні значимості α=0,05).
В результаті проведених досліджень виявлено, що серед емоційних станів осіб з порушеннями фізичного здоров’я, що впливають на відчуття ними самотності, першочергове місце займають депресія, занижена самооцінка, почуття незахищеності та відчуженості в поєднанні з вразливістю, меланхолійністю, роздратованістю та бажанням змін, що створює ситуацію фрустрації. Клієнти соціальних служб з віковими порушеннями здоров’я, навпаки, частіше переживають занедбаність, тугу, відчуженість, вони є більш пасивними, консервативними щодо змін.
Факторами, що спричиняють відчуття самотності осіб з порушеннями фізичного здоров’я, є втрата через захворювання тісних мікросоціальних контактів, зниження самооцінки з відчуттям себе ізольованим, не таким як інші, нікчемним, неспроможним, що робить необхідним відповідне психокорекційне втручання, спрямоване на підвищення їх комунікативної спроможності, впевненості в собі, самооцінки, налагодження взаємин з оточуючими. Респонденти похилого віку, з віковими порушеннями здоров’я, відмічали втрату друзів і близьких, складність до адаптації в сучасному світі, який здається незрозумілим і тому ворожим, потенційно небезпечним. Також вони відмічали залежність від інших, як в плані самообслуговування, так і орієнтування в зміненому середовищі. Серед реакцій на самотність у осіб з фізичними порушеннями здоров’я переважало активне усамітнення, тоді як респондентам похилого віку більш властивою була сумна пасивність з бездіяльними роздумами. Фактор «витрата грошей» в обох досліджуваних групах практично не зустрічався, тому що цьому перешкоджали як фізичні, так і матеріальні обмеження.
Дослідження самооцінки психічних станів за Г. Айзенком виявило, що в обох досліджуваних групах показники тривожності, фрустрації, агресивності та ригідності знаходилися в діапазоні 8-14 балів, що свідчить про середній рівень їх вираженості, причому статистично значимих відмінностей між обома досліджуваними групами по даних показниках не виявлено. Втім, маються на увазі середні арифметичні показники. Якщо ж оцінювати відповіді кожного клієнта окремо, то у деяких респондентів з порушеннями фізичного здоров’я спостерігалися дещо підвищені показники тривожності (в межах 15-16 балів), при тому що в інших представників цієї ж досліджуваної групи вони не перевищували 6 балів. Навпаки, окремі респонденти з віковими порушеннями здоров’я мали підвищені показники фрустрації (16-18 балів), що знову-таки нівелювалося низькими показниками фрустрації (4-6 балів) у інших респондентів цієї ж групи. Показники агресії в обох групах були невисокими, а от ригідності – навпаки, підвищеними до рівня верхньої межі середніх значень-нижньої межі високих показників (тобто, 14-15 балів). Такі показники ригідності можна пояснити тим, що у досліджуваних обох груп спостерігаються прояви мозкової дисфункції зі схожими патопсихологічними симптомами, але різного ґенезу (як наслідки соматичних захворювань або атеросклеротичних вікових змін).
За проективною методикою «Рефлексія настрою та емоційного стану», виявлені статистично значимі відмінності щодо використання кольорів в досліджуваних групах (таблиця 1.).
Таблиця 1.
Визначення настрою клієнтів соціальних службб з віковими та фізичними порушеннями здооров’я за використанням кольору
|
Колір |
Настрій |
Частота використання |
t-критерій Стьюдента |
р |
|
|
Клієнти з віковими порушеннями здоров’я |
Клієнти з фізичними порушеннями здоров’я |
||||
|
Червоний м’який |
Радість |
7 (19,4 %) |
28 (66,7 %) |
14,85 |
< 0,05 |
|
Червоний яскравий |
Агресія |
9 (25,0%) |
9 (21,4%) |
8,49 |
< 0,05 |
|
Синій |
Втома |
28 (77,8 %) |
34 (80,9 %) |
4,24 |
< 0,05 |
|
Зелений |
Активність |
2 (5,6 %) |
17 (40,5%) |
10,61 |
< 0,05 |
|
потреба в захисті |
4 (11,2 %) |
10 (23,8%) |
4,24 |
< 0,05 |
|
|
Жовтий |
Радість |
15 (41,7 %) |
32 (76,2 %) |
12,02 |
< 0,05 |
|
Агресія |
8 (22,1 %) |
23 (54,8 %) |
10,61 |
< 0,05 |
|
|
Фіолетовий |
тривога, розчарування |
5 (13,9 %) |
40 (95,2 %) |
24,75 |
< 0,05 |
|
Сірий |
пригніченість, розчарування |
18 (50, 0%) |
5 (11,9 %) |
9,19 |
< 0,05 |
|
Коричневий |
пасивність, невпевненість |
1 (2,7%0 |
3 (7,1 %) |
1,41 |
> 0,05 |
Так, в групі клієнтів із фізичними порушеннями здоров’я частіше використовувалася вся гама кольорів, досліджувані цієї групи сміливіше обирали насичені кольори. Вони набагато більше користувалися червоним, жовтим, фіолетовим кольорами. Обрана кольорова гама свідчить про наявність як позитивного, радісного настрою, так і, водночас, певної тривоги, яка виявилася за цією методикою притаманною в тій чи іншій ступені вираженості, майже всім клієнтам з порушеннями фізичного здоров’я. Підвищену тривожність у цих респондентів можна пояснити переживаннями як за стан свого здоров’я, так і за особисте життя та успішність на ринку праці. В той же час, досліджувані з віковими порушеннями здоров’я обирали більш стримані кольори, їх палітра була порівняно обмеженою, переважали сірий та синій, що свідчить про втому, пригніченість і розчарування. Фіолетовий же колір, більш активний у порівнянні з сірим та синім, представники цієї групи обирали вкрай рідко. Цікаво, що в обох групах не користувався популярністю коричневий колір, відмінності в його застосуванні не є статистично значимими. Таким чином, за результатами даної методики, респондентів із віковими порушеннями здоров’я можна охарактеризвати як пасивних, втомлених, пригнічених, малоактивних, розчарованих, тоді як досліджувані з фізичними порушеннями здоров’я, незважаючи на також притаманну їм втому, загалом є більш активними, їх емоції більш позитивні та яскраві, однак даній категорії властива значна тривожність. Відмінності психологічних станів досліджуваних груп, які виявлені за даною методикою, можна пояснити насамперед віковою різницею респондентів.
Для клієнтів соціальних служб, які мають вікові та фізичні обмеження здоров’я, характерним є постійний вплив несприятливих факторів, до яких відносяться складні життєві ситуації, пов’язані з неадекватним сприйняттям оточуючих, прогресуванням захворювання, погіршенням соматичного стану, психологічними відчуттями самотності, залежності, безпорадності. Забезпечення медико-психологічного супроводу клієнтів соціальних служб має вміщувати комплекс психокорекційних втручань. Розглядаючи проблеми адаптації до несприятливих факторів у світлі вирішення психокорекційних завдань, слід звернути увагу на необхідність формування у клієнтів уміння не лише протидіяти складним обставинам життя, але й здатності раціонально використовувати набутий досвід для подальшого особистісного розвитку та самовдосконалення. У комплексі з іншими заходами, психологічна корекція повинна спрямовуватись на розвиток ключових властивостей психіки та особистісних якостей клієнтів, з метою забезпечення відновлення або профілактики порушень психологічного здоров’я, підвищення рівня соціального функціонування, соціальної адаптації та інтеграції в систему сучасних суспільних відносин. В процесі психокорекції створюються емоційно насичені моделі ситуацій, під час яких і можуть бути досягнуті психокорекційні цілі. Критеріями оцінки успішності здійснення психокорекційних заходів у процесі медико-психологічного супроводу клієнтів соціальних служб є результати психодіагностичних досліджень психічних станів та інших психологічних особливостей у динаміці.
Психокорекційна робота з клієнтами соціальних служб, які мають вікові обмеження здоров’я, проводилася нами на базі Центру соціальної допомоги «Хесед» із використанням таких двох напрямків терапії творчістю, як арт-терапія та музикотерапія. Психокорекція психічних станів клієнтів соціальних служб з фізичними обмеженнями здоров’я здійснювалася на базі Всеукраїнського центру професійної реабілітації інвалідів, психокорекційні вправи були спрямовані на нормалізацію соціальних орієнтацій та життєвих цінностей, покращення якості життя клієнтів.
Ефективність психокорекційних втручань оцінювалася насамперед за відгуками клієнтів соціальних служб та об’єктивно підтверджувалася психодіагностичними дослідженнями. Так, за методикою САН після психокорекції виявлене статистично достовірне покращення самопочуття, активності та настрою (таблиця 2). Клієнти соціальних служб із віковими порушеннями здоров’я відмічали важливість відчутної емоційної підтримки, що сприяло налагодженню соціальних контактів, зменшенню проявів фрустрації, покращенню настрою, зменшенню суб’єктивного відчуття самотності, зниженню рівня особистісної та ситуативної тривожності, корекції неадекватних самооцінок, досягненню позитивних змін в емоційній та когнітивній сфері клієнтів соціальних служб з віковими прушеннями здоров’я. Важливим результатом психокорекційних втручань досліджувані клієнти соціальних служб із фізичними обмеженнями здоров’я називали тренування комунікативних навичок і налагодження соціальних контактів, завдяки чому зменшувалися прояви депресії та тривожності, з’являлася оптимістична перспектива на майбутнє.
|
Групи
Параметри |
Вікові обмеження здоров’я |
Фізичні обмеження здоров’я |
|
|
Самопочуття |
до психокорекції |
3,4 |
3,6 |
|
після психокорекції |
3,8 |
4,8 |
|
|
Активність |
до психокорекції |
3,2 |
3,8 |
|
після психокорекції |
3,6 |
5,4 |
|
|
Настрій |
до психокорекції |
4,2 |
4,0 |
|
після психокорекції |
4,8 |
6,2 |
|
|
F |
2 |
2 |
|
|
P |
0,11 |
0,134 |
|
|
t-критичне |
4,303 |
4,303 |
|
|
t-критерій розрахований |
5,715 |
4,683 |
|
Таким чином, на основі отриманих результатів, для оцінки психічних станів клієнтів соціальних служб рекомендуємо використовувати психодіагностичний комплекс, який складається з наступних валідних психодіагностичних методик: тест «Самооцінка психічних станів» Г. Айзенка, Методику діагностики рівня суб’єктивного відчуття самотності Д. Рассела та М. Фергюсона, а також проективну методика «Рефлексія настрою та емоційного стану». Результати досліджень за даними методиками, доповнюючи один одного, дозволяють визначити особливості психічних станів клієнтів соціальних служб, і на основі отриманих результатів розробити цілеспрямовані психокорекційні втручання.
Способи психокорекції психічних станів клієнтів соціальних служб з віковими та фізичними обмеженнями здоров’я повинні бути спрямовані на подолання депресії, тривоги, фрустрації, агресивності та ригідності, тренування комунікативних навичок і налагодження соціальних контактів, і вміщувати арт-терапевичні та ігрові методики.
