Автор: Гуменюк Наталя Володимирівна, студентка кафедри психології ННІМВСН МАУП, Войтенко О.Л., кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології МАУП
Постановка наукової проблеми. Інтерес людини до себе, до свого внутрішнього світу завжди був предметом особливої уваги. Поведінка людини так чи інакше сполучається з її уявленням про себе і з тим, якою вона прагне бути. Вивчення властивостей самосвідомості, адекватності самооцінки, структури й функцій «образа «Я» представляє не тільки теоретичний, але й практичний інтерес у зв’язку з формуванням життєвої позиції особистості.
Самооцінка суттєво впливає на ефективність діяльності і на становлення особистості на всіх етапах розвитку. Залежність характеру та продуктивності усіх форм зовнішньої активності суб’єкта від його ставлення до себе знайшла неодноразове підтвердження в психології. Тому ставлення людини до самої себе є однією з фундаментальних властивостей її особистості. Адекватне оцінювання себе в ситуації взаємодії з іншими людьми є одним з основних показників соціально-психологічної адаптації. Якщо самооцінка деформована, то це вже достатня умова для соціальної дезадаптації, що свідчить про необхідність корекційної роботи для профілактики серйозних психологічних проблем.
Великий набір ідей і технік корекційної роботи, які можуть бути ефективні при самих різних формах індивідуальної і групової корекції пропонує психологічний тренінг. Психологічний тренінг дозволяє працювати з особистістю, зачіпаючи глибинні внутрішні структури, що важко піддаються корекції іншими методами. Психологічний тренінг активізує прагнення учасників до пізнання себе і самовдосконалення, дозволяє кожному з них прийняти особисту відповідальність за те, хто він є, і дає їм можливість стати «скульпторами» власної особистості. Завдання нашого дослідження полягає у використанні знань про соціально-психологічний тренінг, як метод психологічної корекції, виявленні за його допомоги прихованих проблем самооцінки особистості, і наданні практичних рекомендацій щодо подальшого використання цього методу.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема самооцінки особистості є однією з найбільш досліджуваних у психолого-педагогічній теорії. У науковій літературі широко представлені різні аспекти проблеми формування самооцінки. Дослідженню феномену самооцінки приділено велику увагу в роботах Л. Божович, У. Джемса, Е. Еріксона, Ф. Зімбардо, І. Кона, Ч. Кулі, М. Лісіної, А. Липкіної, Дж. Міда, О. Музики, К. Роджерса, С. Рубінштейна, О. Соколової, Ч. Спілбергера, Є. Шорохової та інших авторів. До проблеми самооцінки й рівня домагань зверталися А.В.Петровський, А.І.Ліпкина, Р.Бернс, Т. Шибутані, І.С.Кон та ін. Однак аналіз наукової літератури дозволяє констатувати, що проблема психокорекційної спроможності тренінгу в оптимізації самооцінки особистості розроблена недостатньо.
Мета статті — з’ясувати зміст поняття самооцінка, чинники її формування в юнацькому віці та розробити програму соціально-психологічного тренінгу з корекції самооцінки.
Виклад основного матеріалу дослідження з обґрунтуванням отриманих результатів. Самооцінка особистості – оцінка людиною своїх якостей, себе, рівня успішності власної діяльності, оцінки своєї особи іншими людьми, виходячи з системи цінностей людини. Самооцінка – суб’єктивне утворення в людській психіці, але воно є відображенням норм і оцінок, що існують в суспільстві та в міжособистісних відносинах. Самооцінка пов’язана з однією із центральних потреб людини – потребою в самоствердженні, із прагненням людини знайти своє місце в житті, затвердити себе як члена суспільства в очах навколишніх і у своїх власних [8].
Під впливом оцінки навколишніх в особистості поступово складається власне ставлення до себе і самооцінка своєї особистості, а також окремих форм своєї активності: спілкування, поведінки, діяльності, переживань.
Юнацький період — це період інтенсивного формування самооцінки, бурхливого розвитку самосвідомості як здатності спрямовувати свідомість на власні психічні процеси, включаючи і складний світ своїх переживань, потреби пізнати себе як особистість. У юнацький період формується уміння оцінювати себе не тільки через вимоги авторитетних дорослих, а й через власні вимоги [3]. Аналіз наявних у науковій літературі даних показав, що самооцінка особи юнацького віку, як відношення людини до самої себе є найбільш пізнім утворенням в системі відношень людини до світу. Самооцінка особи юнацького віку формується в процесі діяльності і міжособистісного взаємозв’язку, отримання зв’язку від оточення. Соціум в великій мірі впливає на формування самооцінки особистості [3, 5].
До кінця юнацького періоду самооцінка може стати значним регулятором поведінки індивіда. У особи юнацького віку основним критерієм оцінки себе та іншого стають морально-психологічні особливості особистості, що проявляються у взаєминах з іншими [6].
Самооцінка може бути адекватною і неадекватною. За адекватної самооцінки суб’єкт правильно співвідносить свої можливості і досягнення, досить критично ставиться до себе, прагне реально дивитися на свої невдачі та успіхи, намагається ставити перед собою досяжні цілі, які можна здійснити насправді. До оцінки досягнутого він підходить не тільки зі своїми мірками, але й намагається передбачити, як до цього поставляться інші люди: товариші по роботі і близькі. Іншими словами, адекватна самооцінка є підсумком постійного пошуку реального бачення себе, тобто без занадто великої переоцінки, але і без зайвої критичності щодо свого спілкування, поведінки, діяльності, переживань. Така самооцінка є найкращою для конкретних умов і ситуацій. Деформована самооцінка свідчить про необхідність корекційної роботи для профілактики серйозних психологічних проблем [8].
Наступним етапом нашої роботи було проведення емпіричного дослідження рівня самооцінки в осіб юнацького віку, з урахуванням проаналізованої літератури, і зважаючи на виявлені психологічні особливості адекватної і неадекватної самооцінки особистості.
Програма емпіричного дослідження включає в себе визначення мети, завдань, методів, характеристику вибірки опитуваних, критеріїв, на основі яких можна зробити висновок про психологічні особливості самооцінки в осіб юнацького віку. Також в структуру програми дослідження входить обґрунтування особливостей застосування вибраних психодіагностичних методик та визначення процедури дослідження.
У дослідженні брали участь 32 особи: 17 дівчат (віком від 16 до 18 років) та 15 хлопців учнів школи № 302, м. Києва. Емпіричне дослідження проводилося у березні 2017 року.
Мета емпіричного дослідження – виявлення особливостей самооцінки в осіб юнацького віку.
Наше дослідження проводилося в три етапи.
На першому етапі було здійснено теоретичний аналіз наукової літератури стосовно наступних питань: уявлення про самооцінку та чинники її формування; психологічні особливості формування самооцінки в юнацькому віці; специфіка соціально-психологічного тренінгу як методу психологічної корекції та його можливості в оптимізації самооцінки особистості.
На другому етапі проводилося емпіричне дослідження особливостей самооцінки в осіб юнацького віку. З цією метою було проведено: 1) підбір діагностичних методик для емпіричного дослідження; 2) тестування, в ході якого виявлено рівень самооцінки в осіб юнацького віку; 3) обробка, аналіз та інтерпретація отриманих результатів емпіричного дослідження.
На третьому етапі розроблена та обґрунтована програма соціально-психологічного тренінгу, спрямована на корекцію самооцінки в осіб юнацького віку за допомогою соціально-психологічного тренінгу.
Для проведення емпіричного дослідження було використано психодіагностичне тестування, яке є найбільш інформативним методом психологічного вивчення особливостей особистості.
Для нашого емпіричного дослідження були підібрані методики, які спрямовані на діагностику різних аспектів самооцінки досліджуваних старшокласників, а саме: 1) дослідження самооцінки за методикою Дембо-Рубінштейн в модифікації А. М. Прихожан [4]; 2) Методика самооцінки особистості С. Буддасі [4]; 3) Тест впевненості у собі В.Г. Ромека [4].
Результати емпіричного дослідження показали незадовільний стан самооцінки у досліджуваних осіб юнацького віку. Тестування виявило певну кількість старшокласників, що мають дуже низький рівень самооцінки і рівень домагань. Виявлено також певну кількість юнаків із неадекватно завищеною самооцінкою і рівнем домагань. Дуже висока або дуже низька самооцінка порушують процес самовдосконалення, спотворюють самоконтроль. Особливо це помітно відбувається в спілкуванні, де особи із завищеною і заниженою самооцінкою виступають причиною конфліктів. При завищеній самооцінці конфлікти виникають через зневажливе ставлення до інших людей і дуже різкі і необґрунтовані вислови на їх адресу, нетерпимості до чужої думки, прояву зарозумілості. Низька критичність до себе заважає їм навіть усвідомити, як вони ображають інших зарозумілістю і незаперечністю думок.
Результати діагностики впевненості у собі відповідають виявленому рівню самооцінки у досліджуваних. Упевненість в собі у будь-якому виді діяльності має місце в тих випадках, коли самооцінка людини в цьому виді діяльності відповідає її реальним можливостям. Якщо самооцінка вище або нижче реальних можливостей, має місце відповідно самовпевненість або невпевненість у собі», які надалі можуть закріпитися у стійку особистісну рису. Можна зазначити, що самовпевнена людина скоріше за все має неадекватно завищену самооцінку та нереалістичний рівень зазіхань, тобто переоцінює себе та свої можливості. Отже, результати емпіричного дослідження показали необхідність подальшої серйозної і планомірної роботи з оптимізації самооцінки досліджуваних осіб юнацького віку.
З урахуванням результатів емпіричного дослідження та на основі проаналізованих теоретичних положень, ми розробили програму соціально-психологічного тренінгу, спрямовану на оптимізацію самооцінки в осіб юнацького віку, яка складається з 8 занять, тривалістю 1,5 – 2 години кожне. Рекомендована кількість занять на тиждень 2-3. Розроблена нами програма загалом розрахована на 12-16 годин. Орієнтовна кількість учасників тренінгу – до 12 осіб.
Мета тренінгу – сприяти корекції самооцінки в осіб юнацького віку, гармонізації образу-Я, розвитку впевненості у собі, соціальної сміливості та ініціативи у соціальних контактах.
Завдання тренінгу:
1) сприяти формуванню мотивації особистісного розвитку;
2) сприяти формуванню здатності до розрізнення адекватної і неадекватної самооцінки;
3) сприяти розвитку упевненості у собі, соціальної сміливості та ініціативи у соціальних контактах;
4) сприяти корекції самооцінки в осіб юнацького віку, гармонізації образу-Я в учасників;
5) сприяти формуванню конструктивних моделей поведінки у суперечливих ситуаціях.
На основі проведеного нами аналізу форм та методів роботи психолога з оптимізації самооцінки для нашої програми нами були обрані як набільш ефективні наступні методи роботи [1, 2].
Психогімнастичні вправи (сприяють оволодінню учасниками навичками контролю рухової та емоційної сфер, дають можливість переключитися з одного виду діяльності на інший, зняти втому, розслабитися). Це такі вправи, як: вправа-танець «Спина до спини», гра «Скелелаз» та ін. [2].
Психотехнічні вправи (спрямовані на активізацію інтелектуального потенціалу учасників, відкрите вираження емоцій, формування нових переконань, цінностей, відповідних поведінкових умінь та навичок). Це вправи: «Удвох», «Автопортрет», «Дюжина» та ін. [1, 2].
Групова дискусія (дає можливість учасникам побачити обговорювану тему з різних сторін – уточнити взаємні позиції, зменшити опір сприйняттю нової інформації). У програмі нашого тренінгу застосовано групові дискусії на теми: «Впевнена у собі людина: яка вона?», «Чинники, що впливають на формування самооцінки» та ін., метою яких є обмін думками, власним досвідом, розігрів групи перед початком рольової гри [2].
Рольові ігри (створюють нову модель світу, прийнятну для її учасників, інтенсифікують, закріплюють нові поведінкові навички, допомагають знайти недоступні раніше способи оптимальної взаємодії з партнерами, розвивають вербальні і невербальні комунікативні вміння). На цьому методі були побудовані такі ігри: «Я в конфлікті», «Репетиція поведінки» та ін. [7].
При розробці програми тренінгу були використані ідеї і готові вправи, створені різними авторами [1, 2, 7].
Прогнозований результат нашої програми тренінгу: підвищення рівня знань щодо психології самооцінки особистості; корекція неадекватної самооцінки, розвиток упевненості у собі, соціальної сміливості та ініціативи у соціальних контактах, засвоєння конструктивних моделей поведінки у складних ситуаціях повсякденного спілкування.
Кожне заняття включає інформаційну, аналітичну та тренінгові частини, ігри та вправи, спрямовані на самопізнання, саморозкриття, самопрезентацію, зняття психоемоційної напруги. Обов’язковою і важливою частиною програми є виконання завдань для закріплення досягнутого результату на заняттях. Аналітична та безпосередньо тренінгова частина занять надають можливість застосування отриманих знань на практиці – проживання у формі гри-завдання, моделювання життєвих ситуацій для формування стійких навичок ефективної поведінки.
Кожне заняття у програмі складається з п’яти етапів: привітання, вправа для емоційної розминки, основна частина, підведення підсумків заняття і прощання. Привітання включає уточнення самопочуття кожного учасника (створення атмосфери «тут і зараз», виявлення емоційного стану учасників, їх очікування від заняття, змін, що відбулися внаслідок попередньої зустрічі тощо).
Зусилля групи на першому етапі роботи мають бути спрямовані перш за все на встановлення контактів, побудову довірчих відносин. Для того, щоб учасники групи швидше познайомилися та були готові для подальшої роботи в атмосфері довіри й симпатії, краще входили у ситуацію тренінгу та готувалися до виконання основних вправ, важливим є підбір цікавих та дієвих розминочних вправ. Вправи для емоційної розминки також сприяють створенню внутрішньої свободи кожного з учасників групи. Тому, для розминки на різних заняттях ми рекомендуємо застосувати такі вправи: вправа «Снігова куля», яка дає можливість не лише познайомитись учасникам групи, але й сприяє розвитку уваги, пам’яті; вправа «Враження», спрямована на розвиток спостережливості, формування уявлення про те, як кожного учасника сприймають інші; гра-розминка «Наші імена», спрямована на розвиток уваги і пам’яті, вправа «Дюжина», яка дозволяє здійснити інтелектуальну розминку, тренувати навички оперативно реагувати на мінливу ситуацію; вправа «Потиснемо руки», спрямована на створення в групі більш розкутої атмосфери, досягнення стану доброзичливості між учасниками та стану, що дозволяє більш ефективно працювати та інші
Основна частина поєднує соціально-психологічні вправи, рольові ігри, групові дискусії тощо. Вони закінчуються обговоренням і самозвітом учасників про свої відчуття, переживання. Рефлексія при цьому допомагає краще зрозуміти себе, свій внутрішній світ, свої вчинки і побачити результати спільної діяльності. Вправи, які увійшли в основну частину нашого тренінгу ми умовно віднесли до 3 блоків за спрямованістю їх дії.
Перший блок вправ, спрямований на пізнання учасниками їх можливостей і обмежень; розвиток здатності адекватно оцінювати себе. Від того, наскільки особистість реально оцінює власні можливості залежить рівень її домагань та результати діяльності, які у свою чергу формують відношення до самого себе. Тому ми плануємо застосовувати на початку роботи групи вправи, які дозволять учасникам познайомитися, створять дружню атмосферу та сформують уявлення учасників один про одного та розширять їхнє уявлення про самих себе. Це такі вправи, як вправа «Знайомство», яка має за мету дати можливість не лише познайомитись, а й сприяти розвитку уваги, пам’яті, сформувати уявлення один про одного; вправа «Мінус – плюс», мета якої: сприяти усвідомленню власних недоліків, прийняттю їх та перетворенню недоліки на переваги, формуванню впевненості в собі, підйому енергії; вправа «Автопортрет», спрямована на формування уявлення про себе, розвиток аналітичної здатності, спостережливості у спілкуванні, уваги до співрозмовника.
Вправи другого блоку спрямовані на розвиток впевненості у собі. Виділення цього блоку вправ було обумовлено тим, що в нашому емпіричному дослідженні ми встановили, що певна кількість досліджуваних мають низький рівень впевненості у собі. Невпевнені у собі особистості дуже залежні від оцінок оточуючих, їм властива тривожність, сором’язливість, нерішучість та соціальні страхи (страх нових ситуацій, страх перед авторитетами, страх критики), вони часто зазнають труднощів у спілкуванні, проявляють несамостійність у прийнятті рішень, страждають від нереалізованості своїх бажань і потреб тощо. Тому для формування впевненості у собі ми пропонуємо використати наступні вправи: групова дискусія «Впевнена у собі людина: яка вона?», яка має на меті сприяти більш близькому знайомству учасників тренінгу, розвитку аналітичної здатності, розвитку рефлексії; проективна методика «Я такий, який я є», метою якої є сприяти виробленню в учасників об’єктивної самооцінки; рольова гра «Ситуація, в який я почуваюся невпевнено», яка має за мету надати можливість учасникам змінити самопочуття у певних життєвих ситуаціях, надати досвід перебування в складних ситуаціях, досвіду поводження та виходу з них.
Зміст третього блоку вправ, який спрямований на оптимізацію міжособистісних стосунків, розвиток довіри до оточуючих, навичок безконфліктного спілкування, навчання ефективним способам поведінки в суперечливих ситуаціях, було визначено з урахуванням результатів емпіричного дослідження, а саме наявність значної частини досліджуваних, які мають низький рівень соціальної сміливості та ініціативи у соціальних контактах. Вправи цього блоку за нашим задумом повинні: 1) сприяти підвищенню здатності до усвідомлення непродуктивних стереотипів своєї поведінки, які заважають прийняттю саме адекватних справжньому моменту рішень (вправа «Обговорення ситуацій»); 2) дати можливість побачити чи сприймають тебе інші як конфліктну людину, показати різні способи реакції на конфліктну ситуацію і підходи до неї (рольова гра «Я в конфліктній ситуації»); 3) формування навику адекватного реагування на ситуацію через її програвання (моделювання ситуацій «Репетиція поведінки»); 4) зрозуміти значущість толерантної поведінки під час взаємодії з іншими, формування навичок безоцінного спілкування (Вправа «Спина до спини») 5) відпрацювання умінь і навичок згладжування конфліктів (Рольова гра «Владнання конфліктів»); 6) розвиток довіри та згуртованості групи через навчання довіряти оточуючим, формування тісного взаємозв’язку з партнером, формування узгодженості в діях (вправа «Дзеркало»).
Прощання і привітання становлять своєрідні ритуальні дії та мають різні форми проведення.
На останньому занятті пропонується підбити підсумки та ефекти від тренінгу, що передбачає висловлювання учасниками своїх вражень щодо виконаної роботи, відчуттів, побажань (рефлексію), отримання відгуків. У сприятливій обстановці необхідно підвести підсумки тренінгової роботи. Гіркота прощання з групою пом’якшиться, якщо кожний учасник сформулює для себе, що важливого придбав він в ході роботи і чому це допоможе йому в повсякденному житті. Учасникам пропонується зосередитися на тому, що вони набули на тренінгу.
Висновки і перспективи подальшого дослідження. Соціально-психологічний тренінг є одним з основних методів формування адекватної самооцінки, так як тільки за допомогою цієї форми роботи можна сформувати вміння керувати своєю поведінкою. Наша програма тренінгу може бути застосована у практичній роботі психолога з оптимізації самооцінки особистості. Перспективи подальшого дослідження ми бачимо у перевірці ефективності розробленої програми.
Список літератури
- Большаков В.Ю. Психотренинг: социодинамика, упражнения, игры / В.Ю. Большаков. – СПб. : Социально-психологический центр, 1996. – 380 с.
- Евтихов О. В. Практика психологического тренинга / О.В. Евтихов. — СПб.: Издательство «Речь», 2005. — 256 с.
- Заброцький М. М. Основи вікової психології / М. М. Заброцький. – Тернопіль: Навчальна Книга – БОГДАН, 2009. – 112 с.
- Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие. / Под ред. Райгородского Д.Я. – Самара: Изд. Дом «БАХРАХ-М», 2005. – 672 с.
- Райз Ф. Психология подросткового и юношеского возраста /Ф.Райз . – СПб.: Питер, 2000. – 656 с.
- Ремшмидт X. Подростковый и юношеский возраст. Проблемы становления личности // Х. Ремшмидт. — М., Мир, 1994. – 324 с.
- Фопель К. Технология ведения тренинга. Теория и практика. / К. Фопель. – М.: Генезис, 2005. – 267 с.
- Феннел М. Якпідвищити самооцінку / М. Феннел. – М.: АСТ, 2005.–. С.144.
