Автори: ЧЕРКАСОВА О.О., студентка кафедри психології ННІМВСН МАУП, Коляденко Н.В., доктор медичних наук, професор кафедри психології МАУП
Небезпечною є алкоголізація дітей та молоді, формування в них наркологізованої свідомості. На жаль, більшість фахівців у сфері профілактичної роботи щодо алкоголізму мало приділяють уваги інформуванню сучасної молоді про шкідливі наслідки вживання алкоголю для організму людини, для працездатності її мозку та репродуктивної системи. Актуальність нашого дослідження зумовлена збільшенням кількості студентів, схильних до залежності від алкоголю та недостатністю висвітлення проблеми особливостей формування алкогольного синдрому у студентів в джерелах наукової літератури. Мета дослідження — теоретично проаналізувати та практично дослідити психологічні особливості виникнення та запобігання формуванню алкогольного синдрому залежності в студентському середовищі.
На думку багатьох учених алкоголь розглядається схильними до залежності людьми в якості засобу, що допомагає їм функціонувати і зменшувати їх «біль існування». У цих осіб з часом виробляється механізм, так званого, замкнутого кола. У міру розвитку процесу залежності алкоголь, будучи джерелом позитивного емоційного стану, починає поступово заміщати, виштовхувати всі колишні джерела цього стану. Е. Турінге називає деякі психологічні передумови до розвитку алкоголізму: низька або, навпаки, завищена самооцінка; труднощі в спілкуванні; психологічні комплекси; невміння справлятися зі своїми почуттями; високий рівень внутрішньої напруги, тривалий стрес;
схильність до ризикованих ситуацій. За даними цього ж автора, проявами алкоголізму на психологічному рівні є: тунельне бачення – всі думки прямо або побічно сконцентровані на вживанні алкоголю; вибіркова пам’ять – пам’ятається тільки хороше, погане забувається; нестабільний емоційний стан – від нестями до вкрай інтенсивних почуттів; нав’язливе бажання вжити алкоголь; провали, погіршення пам’яті; душевні страждання при відсутності алкоголю; заперечення проблем, пов’язаних із вживанням, самої хвороби; порушений причинно-наслідковий зв’язок; — нездатність адекватно сприймати реальність; брехня – навіть там, де простіше сказати правду. Як зазначає Н. Максимова, схильність до алкоголю найчастіше виникає на фоні відхилень у психічному розвитку особистості (психопатії, акцентуації характеру, мінімальна дисфункція мозку) або в разі наявності негативної соціальної ситуації розвитку, помилок батьків у вихованні дітей, особливо небезпечним є наявність алкогольного оточення, а також спадкових передумов алкоголізму. Отже, особистісна схильність до адиктивної поведінки формується поступово, в процесі онтогенезу. Систематичне вживання психотропних речовин неповнолітніми та юнаками слід розглядати як психолого-педагогічну, а не наркотичну проблему. Схильність до алкоголю, на думку Н. Максимової, є своєрідним функціональним новоутворенням особистості, що, поступово формуючись, може значний час бути у прихованому стані, але за певних умов проявляється. Отже, те, що сформованість чи несформованість адиктивної поведінки відбувається за умови наявності у людини подібних особистісних рис та за однакових соціальних умов, а інколи навіть за ідентичного генотипу, свідчить про складну взаємодію біологічних, соціальних та психологічних чинників на певному етапі онтогенезу, що утворюють визначальний, прихований, пусковий чинник адиктивної поведінки молодої особистості.
Н. Калька вказує, що у сучасних студентів домінує стійка гедоністична мотивація, небажання пристосовуватися до мінливої реальності, що супроводжується потребою в змінах психічного стану шляхом прийому психоактивних речовин. Схильність до різних форм адиктивної поведінки є виявом стійкого бажання юнаків до самоствердження, що відбувається в такий деструктивний спосіб і призводить до формування в особистості моделі залежної поведінки. Схильність студентської молоді до вживання алкоголю може «тягнути» за собою інші види адикцій, зокрема ті, що пов’язані із низьким рівнем задоволення соціальних потреб.
На думку О. Чеверікіної, студентам ВНЗ, схильним до залежності від алкоголю, притаманні специфічні особистісні детермінанти соціальної поведінки, такі як: нестійкий емоційний стан, тривожність; залежність від думки оточуючих і висока залежність від об’єкта прихильності, що є однією з психологічних причин формування залежної поведінки. У них утруднений самоконтроль, їм складніше переносити труднощі. У студентів з високою схильністю до залежності від алкоголю деформована структура ціннісних орієнтацій, що проявляється у невідповідності цінностей, що відображають уявлення людини про те, як потрібно поводитися (рівень нормативних ідеалів) і цінностей, що характеризують ту поведінку, яку людина зазвичай демонструє (рівень індивідуальних пріоритетів), а також знижена значимість таких цінностей, як безпека, досягнення, самостійність, універсалізм, доброта і конформність. У діяльності знижується оптимістична, пізнавальна, трудова й альтруїстична мотивації при підвищенні мотивації до ризикової поведінки. Із зростанням схильності до алкоголю знижується навчальна мотивація. Оцінка своїх професійних знань і умінь стає неадекватною. У студентів з високою схильністю до залежності від алкоголю недостатньо сформовані соціальні та професійні компетенції. Результати проведеного О. Чеверікіною дослідження дозволяють зробити висновок про те, що чим сильніше виявляються такі особистісні детермінанти соціальної поведінки, як тенденція до драматизації сформованих обставин, бажання показати себе не такою, якою людина є насправді (прикрасити себе), зниження впевненості в собі, незадоволеність собою і посилення депресивних проявів, нестійкість емоцій, нестабільний настрій, заперечення будь-яких проблем і прагнення уникати неприємних ситуацій, егоцентризм, тим вище схильність як до алкогольної, так і до наркотичної залежності. У студентів з високою схильністю до алкоголізму переважає стенічний, запальний тип реагування, переважають збудливі риси. Вони тривожні, песимістичні, невпевнені в собі, сором’язливі, підвладні впливу з боку оточуючих, схильні до сумнівів і рефлексії, сугестивності, у них нестійка самооцінка, знижений поріг толерантності до стресу, є схильність до перебільшення як своїх, так і глобальних, світових проблем, труднощі в налагодженні міжособистісних відносин. Студенти, схильні до алкогольної залежності, не орієнтовані на досягнення особистого успіху через прояв компетентності згідно із соціальними стандартами. Вони менше уваги приділяють збереженню благополуччя людей, які їх оточують, безпеки для інших людей і себе, гармонії, стабільності суспільства і взаємовідносин. Для них менш важливі самостійність мислення та прийняття рішень, стримування та запобігання дій, а так само схильності і спонукання до дій, які можуть завдати шкоди іншим або не відповідають соціальним очікуванням (конформність). Студенти же з низькою схильністю до алкоголізму демонструють більшу цілісність системи ціннісних орієнтацій, у них уявлення про те, як треба поводитися, і та поведінка, яку вони демонструють у повсякденному житті, не розходяться між собою.
Для практичного вивчення особливостей формування алкогольної залежності та впливу алкоголю на психіку людини було організовано та проведено емпіричне дослідження. Вибірку дослідження склали відібрані рандомізованим чином 48 опитуваних юнацького віку (студенти ВНЗ), серед яких було 26 хлопців та 22 дівчат. Вік респондентів на момент опитування складав від 19 до 23 років.
Для проведення практичного вивчення особливостей формування алкогольної залежної поведінки студентів обрано такі методики: «Схильність до залежної поведінки» (В. Менделевич, призначена для діагностики схильності індивіда до розвитку у нього алкогольної та наркотичної залежності); «Спосіб виявлення алкогольної залежності» (В. В. Фролов); Опитувальник для виявлення ранніх ознак алкоголізму (К. К. Яхін, В. Д. Менделевич); Тест АUDIТ (Тест на залежність від алкоголю, розроблений ВОЗ); Анкета ПАС (Виразність постінтоксикаційного алкогольного синдрому) (розроблена П.П. Огурцовим, А.Б. Покровським, А.Е. Успенським).
У ході аналізу результатів емпіричного дослідження встановлено, що- більшість опитаних мають низький і середній рівні сформованості показників алкогольної залежності, для майже чверті опитаних властиві ознаки підвищеної схильності (вище за середній), і для 12,2 % респондентів характерні високі показники ймовірності формування алкогольної залежності. Переважна більшість опитаних студентів характеризуються показниками побутового пияцтва (46,1 %), ще 43,2 % опитаних мають показники здоров’я (відсутності алкогольної залежності), та для 10,7% властивий стійкий рівень алкоголізму. У 40,3 % респондентів помічено схильність до формування алкогольної залежності, у них виявлено середній рівень прояву симптомів постінтоксикаційного алкогольного синдрому. Для 36,1 % опитаних характерна відсутність показників алкогольної залежності, виявлені на основі ознайомлення їх із симптомами постінтоксаційного алкогольного синдрому. Ще для 23, 6% опитаних властивий високий рівень сформованості алкогольної залежності. Ці респонденти вказали 15 і більше показників постінтоксаційного алкогольного синдрому на наступний день після розпиття алкогольних напоїв.
Таким чином, на основі аналізу даних джерел наукової літератури та результатів емпіричних досліджень, встановлено психологічні особливості формування алкогольної залежної поведінки серед студентів і обґрунтовано потребу проведення відповідної психокорекційної роботи.
