Розроблення комплексу психодіагностики та психокорекції показників короткочасної та довготривалої пам’яті

Автор: Губарева Марина Олександрівна, докторант кафедри психології ІСНіС МАУП

У даній статті повідомляється про методи психодіагностики та психокорекції короткочасної і довготривалої пам’яті. Автор доводить, що короткочасна та довготривала пам’ять регулюються різними механізмами. Пропонується використання сугестивної, гіпнологічної практики та інші методи для ефективного підвищення показників короткочасної та довготривалої пам’яті. У статті розглядається основна концепція роботи в тренінгу – робота зі свідомістю і підсвідомістю, обгрунтовується нова структура тренінгу з психокорекції пам’яті.

Усі скаржаться на свою пам’ять, але ніхто не скаржиться на свій розум.
Ларошфуко

Актуальність дослідження. В умовах постійно зростаючого темпу життя, фокус уваги людей зміщується назовні – робота, повсякденні турботи, прагнення бути актуальним в нинішніх економічних умовах. Підсумок – вплив стрес-факторів змушує людей «тікати» від самих себе в пошуках вирішення проблем, що створює порочне коло – чим далі спроба втекти, тим більше людина втрачає зв’язок з самим собою. Це впливає на таку важливу галузь, як когнітивні здібності, а саме пам’ять. Люди стають неуважними, спостерігаються проблеми з утриманням інформації в пам’яті. При зануренні у безмежний океан інформації, створюється ілюзія допомоги ззовні. Більшість сподіваються на «допомогу» інтернету, різних гаджетів. Але, як відомо мозок, так само як і тіло без тренування поступово втрачає свою працездатність. І чим менше він отримує можливостей для свого розвитку, тим менше шансів у людини для використання величезного потенціалу мозку, максимального розвитку всіх когнітивних здібностей і творення себе, як гармонійної особистості.

Матеріал і методи дослідження. Свідомість — вища, властива тільки людині і зв’язана з мовою функція мозку, що полягає в узагальненому оціночному і цілеспрямованому відображенні і конструктивно – творчому перетворенні дійсності, в попередній розумовій побудові дій і передбаченні їх результатів, в розумному регулюванні і самоконтролі поведінки людини. Для того, щоб зрозуміти важливість роботи зі свідомістю в тренінгу, слід врахувати основні функції свідомості людини:

Відбивна. Свідомість організовує пізнавальні процеси, а саме: сприйняття, уявлення, мислення, а також організовує пам’ять.
Оціночна. Свідомість бере участь у формуванні частини емоцій і більшості почуттів. Людина на рівні свідомості оцінює більшість подій і саму себе.
Креативна. Творчість неможлива без свідомості. Багато які довільні види уяви організовуються на свідомому рівні: винахідництво, художня творчість.
Рефлексивна. Різновидом свідомості є самосвідомість — процес, за допомогою якого людина аналізує свої думки і вчинки, спостерігає за собою, оцінює себе і т. д. Одне зі значень слова «рефлексія» – це здатність свідомості людини зосередитися на самій собі. Крім того, даним терміном ще позначається механізм взаєморозуміння, тобто осмислення людиною того, як мислять і відчувають інші люди, з якими вона взаємодіє.
Перетворююча. Людина свідомо визначає більшість своїх цілей і намічає шлях до їх досягнення. При цьому вона часто не обмежується вчиненням уявних операцій з предметами і явищами, а виконує і реальні дії з ними, перетворюючи навколишній світ відповідно до своїх потреб.
Часоутворююча. Свідомість відповідає за формування цілісної тимчасової картини світу, в якій є пам’ять про минуле, усвідомлення справжнього і уявлення про майбутнє. Цим свідомість людини відрізняється від психіки тварин [4].

Гіпноз є надзвичайно важливим методом роботи з підсвідомістю в тренінгу, мета якого підвищення показників когнітивних функцій мозку, зокрема пам’яті. Його знають під різними іменами: месмеризм, гіпнотизм, навіювання, медитація, транс, магнетизм. Гіпноз відомий з давніх часів. Його використовували в Єгипті та Індії тисячі років тому. Він лякав і приваблював, про нього було дуже багато написано. Він – одна з найбільших загадок людства. Гіпноз пройшов цілу еволюцію уявлень про нього. Серед найбільших дослідників і практиків гіпнозу можна назвати таких вчених і психотерапевтів, як Фрідріх Месмер, Ж. М. Шарко, І. Бернхейм і Д. Брейді, К. І. Платонов, В. М. Бехтерєв, Г. В. Рожковский, В. Л. Райков, В. Г. Євтушенко, М. Р. Гінзбург, Б. Голдберг, М. Еріксон, М. Ньютон, Д. Елман. На сьогоднішній день єдиного, загальноприйнятого визначення гіпнозу немає. Для того, щоб охопити різні визначення гіпнозу, наводяться найбільш відомі визначення:

Гіпноз не є сном! Стан гіпнозу нагадує сон з фізичної сторони (знижується активність, розслабляється м’язова напруга, дихання заспокоюється і т.д.), але з психічного боку клієнт, незважаючи на розслаблення, залишається безсонним. Навіть в глибоких стадіях гіпнозу залишається певне розуміння того, що відбувається (Weitzenhoffer, 1989) [8, с. 22].

Гіпноз це спрямована уява (зосередженість). Гіпнотизер, або інша людина (в разі гетерогіпноза) або сам зацікавлений (в разі самогіпнозу), діє таким чином, щоб управляти почуттями, що мають характер фантазії (Barber, 1979; Barber, Spanos, Chaves, 1974) [8, с. 10].

Гіпноз – це стан інтенсивної концентрації уваги на певній ідеї або сенсорному подразнику (Spigel, Spigel, 1987) [8, с. 10]. Гіпноз – це метод зниження активності головного мозку. Це стан, який відкриває людський розум до навіювання [5, с. 29].

В основі теорій гіпнозу лежить ідея про подвійну природу психіки, про наявність в ній свідомості і несвідомого. До функцій свідомості відносять: пізнання, як узагальнене відображення світу, побудова відносин до світу і своєї ролі в ньому, побудова відносин до людей, переживання, регулювання поведінки, діяльності, спостереження за спробами проявів несвідомого. Кожна людина індивідуальна фізично і психічно і прояви свідомості у кожної людини будуть особистими. Людина за своєю природою унікальна і неповторна, хоча далеко не кожен замислюється про це [3, с. 22].

З точки зору техніки, гіпноз можна назвати одним з найцікавіших і найпотужніших способів вивчення і аналізу особистості людини. Стан трансу дає можливість вдосконалення психіки, творчих здібностей і творчої орієнтації людини. І як наслідок психофізіологічного розвитку, можна говорити про дослідження цілющих потенціалів цих станів.

У гіпнотичному трансі, коло уваги суб’єкта звужується до меж його тіла, знижується ступінь свідомої участі в обробці інформації, потім утворюється внутрішній фокус уваги, що може направлятися на певну ідею, проблему, роботу з відчуттями в тілі, спогади, мрії, образи пам’яті суб’єкта або образи пропоновані гіпнологом з метою терапії. У стані трансу, за словами М. Еріксона можливо психічне переструктурування, яке складно здійснити в «звичайному» стані свідомості [1, с. 16].

Так само посилюється сприйняття «ідеального матеріалу» у вигляді навіювань гіпнолога, якими можуть бути будь-яка вербальна інформація, яка може допомогти в навчанні, вивченні іноземних мов, розвитку особистісних якостей, таких як воля, мотивація і пам’ять, допомога в позбавленні від шкідливих звичок, контролі над болем, аналізі ситуації або проблеми, роботі над проблемами, і нарешті переструктуруванні даної ситуації або проблеми, її переосмислення, емоційної розрядки, позбавленні від психологічних комплексів, і в підсумку — поліпшення якості життя і підтримці гармонії тіла, душі і розуму. Так само, такі стани східні духовні школи називають медитацією. Також важливим і корисним є придбання навички самогіпнозу (медитації), який в подальшому послужить хорошим інструментом для самостійної роботи.

Одним з піонерів дослідження впливу медитації на здоров’я людини був кардіолог Герберт Бенсон з Гарвардської медичної школи. В результаті даних досліджень було виявлено, що навіть сильно спрощена форма медитації надає стійкий позитивний вплив на фізіологію, що виражається в зміні ритму серця, поліпшенні обміну речовин і в збільшенні частоти дихання. Вихід в 1975 році в світ його книги «Реакція релаксації» ( «The Relaxation Response») стало першою апробацією медитативної практики вченими — медиками та сприяло зростанню клінік, що займаються проблемами зниження стресу на робочих місцях, в лікарнях та інших місцях [10].

У 2011 році були проведені дослідження провідними фахівцями Американських університетів, де учасники дослідження пройшли восьмитижневої курс навчання медитації, і продемонстрували зниження активності правої мигдалини у відповідь на емоційні зображення, навіть коли вони не займалися медитацією. Це показало, що різні види медитації можуть істотно впливати на функцію і структуру мозку. Гаель Десбордес, науковий співробітник Центру біомедичної візуалізації імені Атіноули А. Мартінос при Міжнародній Асоціації Гіпнозу (МІH) і Центру комп’ютерної нейронауки і нейронних технологій, співавтор звіту, говорить: «Два різних типи курсів навчання медитації, які проходили учасники дослідження, по різному вплинули на реакцію мигдалини (області мозку, яка, як відомо, відіграє важливу роль у виникненні емоцій) на емоційні зображення. Вперше було виявлено вплив навчання медитації на емоційні процеси в мозку людини, що не знаходиться в медитативному стані». Це підтвердило гіпотезу про те, що навчання медитації позитивно впливає на емоційну регуляцію учня. Після закінчення досліджень, підтвердилася гіпотеза про те, що медитація сприяє розвитку емоційної стабільності і стійкості до стресу (у випадку з свідомою медитацією) [11, 12].

У гіпнотичному трансі переважає функціонування правої півкулі. Завданням гіпнолога є досягти такого рівня трансу у суб’єкта, при якому ліва свідома, раціональна півкуля на деякий час дає можливість домінувати правій, несвідомій і інтуїтивній півкулі. При такому стані (альфа — ритм мозку) можливе використання терапевтичних або навчальних програм, фраз і навіювань. При створенні повноцінної, потужної і гармонійної «симфонії» хвиль мозкової активності, з’являється можливість створення гармонійного стану свідомості. На думку Брюса Голдберга – свідомість – це інформація, яка перетікає з однієї півкулі мозку в іншу за допомогою сигналів, що проходять через нервові закінчення. Поперемінно функціонують ліва і права півкуля. Будь-які дії, що вимагають активності обох півкуль мозку, призводять до синхронізації їх роботи, що значно підвищує розумовий потенціал. Синхронізація правої і лівої півкулі мозку є ключем до підвищення когнітивних здібностей. Прикладом можуть служити великі мислителі, художники, музиканти — Леонардо да Вінчі, Ейнштейн, Пікассо, Едісон, Менделєєв, Паганіні, Бетховен, які творили шляхом синхронізації півкуль [2, с. 106]. Більшість ідей великим вченим приходило уві сні. Декарту якось приснилася відкрита книга. Уві сні він переконався в тому, що йому в житті призначено довести, що математичні принципи застосовні при пізнанні природи і можуть принести величезну користь. Німецький хімік Фрідріх Кекуле побачив уві сні змію, яка кусає саму себе за хвіст. Після цього сну Кеклен запропонував структуру молекули бензолу. Отто Леві, нобелівський лауреат, побачив уві сні нервову передачу серцевих імпульсів. Сон Фредеріка Бантінга про експеримент, який він в той час проводив, привів до відкриття інсуліну. Радянський авіаконструктор Олег Антонов побачив уві сні і після пробудження замалював форму хвостового оперення літака-гіганта «Антей» [9]. Несвідоме є вмістилищем усього досвіду, отриманого протягом життя. Це досвід, навички, реакції на світ, такі як прагнення, мотивації, бажання і автоматичні дії в незліченних ситуаціях у звичайному житті. Несвідоме, на відміну від свідомості, не є жорстким, аналітичним, і головне — обмеженим. Воно реагує на методи контактів, пов’язані з досвідом, воно здатне до символічної інтерпретації і має тенденцію до узагальнених оцінок (Brown, 1991; Ornstein, 1991), [8, с. 49]. Таким чином, механізм гіпнотичного трансу, заломлюючись через вербальну свідомість людини і об’єднуючись з нею, створює умови для мобілізації всіх психічних і психофізіологічних функцій людини. З’являється можливість формування та активації творчих і когнітивних потенціалів особистості [7, с. 344].

Робота в гіпнозі з подібними переживаннями, яскравими ефектами керованої уяви, метафорами, моделюванням процесів, сприяють розкриттю потенціалу в певній галузі (в даному випадку, це пам’ять), допоможуть створити фундамент для подальшої самостійної роботи суб’єкта.

Гіпнотичні техніки можуть застосовуватися для роботи з проблемою нездатності концентрувати увагу і іншими, пов’язаними з нею проблемами. До такого роду проблем можна віднести низькі здібності до навчання, гіперактивний дефіцит уваги, тривогу і депресію. Техніку гіпнозу використовують творчі вчителі, які навчають в різних сферах. Вони допомагають учням релаксувати і застосовують техніки стимуляції уяви. Велика кількість студентів розвиває свої здібності до самоконтролю в емоційній сфері, а так само сприйняття, мислення, свідомості, мови, уваги, концентрації і пам’яті, за допомогою вправ самогіпнозу. У підсумку можна констатувати, що і класичний і неформальний гіпноз сприяє розвитку когнітивних функцій людини. (Stanton, 1993; Wolf, 1986) [8, с. 36].

У гіпнотичному стані можна змінювати такі характеристики уваги, як обсяг, стійкість, концентрація, зосередженість, розподіл, переключення, предметність. Набагато поліпшується пам’ять. Можна поліпшити здатності до запам’ятовування будь-якої інформації, починаючи з засвоєння великих обсягів інформації, складних математичних операцій, і закінчуючи можливостями до згадуванню і відтворення будь-якої інформації або досвіду, колись «записаного» в головному мозку у суб’єкта [6, с. 262].

Але не можна не відзначити, що обидві півкулі головного мозку беруть участь і в процесі мислення, і в процесі творчості. І сплеск творчої та інтелектуальної активності як раз і може пояснюватися одночасною активізацією в обох півкулях головного мозку — синхронізацією.

У роботі над методом нами була зроблена практична спроба синтезувати найбільш дієві, і в той же час нескладні мнемотехніки, що активують процес мислення і інтерес до процесу пізнання, і суггестивно — трансові техніки, що дозволяють знайти необхідні ресурси, розкрити внутрішній потенціал і творче начало в особистості людини.

Метод спрямований на створення необхідних умов в особистості людини, які сприятимуть реалізації заданих цілей. У даній роботі, це поліпшення сприйняття інформації, підвищення ресурсів пам’яті і якості запам’ятовування. Метод передбачає навчання навичкам в невеликі терміни, що обумовлюється сучасним темпом життя і сприйняттям інформації.

До поняття «погана пам’ять» можна віднести складності з відтворенням («підняттям з підсвідомості») отриманої інформації, які є індивідуальними для кожної людини.

Можна виділити два основних моменти в процесі запам’ятовування і відтворення інформації:

Психологічний бар’єр, який створюється підсвідомістю і змінюється в залежності від тих чи інших умов. Це різні стрес – чинники, які впливають на стан нервової системи. Недосипання або перевтома сильно знижують пам’ять. Це пов’язано з перевантаженням короткострокової пам’яті і необхідністю переведення інформації в довготривалу пам’ять. Психологічні проблеми, такі як невпевненість, занижена самооцінка і, навіть, безпосередньо страх «згадати», збільшують цей бар’єр. Відповідно, підсвідомість грає важливу роль в процесі запам’ятовування інформації, і в той же час може перешкоджати її відтворенню. Допомогою у вирішенні цього питання може бути вплив на підсвідомість шляхом сугестії (гіпнозу) або аутотренінгу з метою зниження психологічного бар’єру і створення комфортного психологічного стану.
Легше згадати те, що усвідомлюється, на що в процесі запам’ятовування було направлено увагу і сприйняття. Тоді між усіма сенсорними зонами утворюються асоціативні зв’язки. І чим їх більше, тим краще і швидше згадується. І тут так само за допомогою сугестії (гіпнозу) або аутотренінгу можна допомогти посилити концентрацію на предметі запам’ятовування, «підштовхнути» підсвідомість до утворення великої кількості асоціацій.

Поліпшення пам’яті — це не односпрямований процес, а природний наслідок комплексного розвитку усіх когнітивних властивостей мозку і особистості людини.

Сучасна людина в повсякденному житті може концентруватися на чомусь не більше шести секунд. Його увага постійно «скаче», і є в основному поверхневою і направлена зовні. Порушення уваги не дозволяє глибоко вникнути в предмет вивчення або запам’ятовування і утримати його в пам’яті.

У тренінгу, на кожному занятті застосовуються техніки, спрямовані на свідому практичну роботу і роботу в гіпнотичному трансі з такими головними чинниками, які дозволяють зберігати інформацію в пам’яті, як — інтерес і мотивація, активність, увага (концентрація) і вивчення, осмисленість і розуміння, підвищення самооцінки, віри в себе і зміцнення вольового чинника, установки на запам’ятовування, системності в самостійній роботі, що дозволяє ефективно задіяти свідомі і підсвідомі процеси головного мозку.

Враховуючи викладені теоретичні підвалини, ми розробили відповідні тренінги.

Результат дослідження. Основна структура тренінгу:

1. Стратегія мотивації. Знаходження ресурсу.

Мотивація – це спонукання до певних дій, які в свою чергу використовуються для досягнення обраної мети. Успішна стратегія мотивації веде до хорошої якості підготовки в досягненні поставленої мети і здатності утримувати (фіксувати) намір в процесі досягнення. Стратегія мотивації – це спосіб подолати важкий, часом не дуже приємний відрізок шляху, за яким настає «винагорода» у вигляді досягнутої мети і позитивної емоційної розрядки.

Основи аутотренінгу.

Даються практичні навички в техніці аутотренінгу, який сприяє саморегуляції психічних і фізичних станів людини. Поліпшуються адаптивні функції до різних стрес — чинників, відбувається зняття напруги, поліпшується настрій, виявляється загальнозміцнюючий ефект. Аутотренінг також сприяє розвитку концентрації, творчих здібностей і відновленню гармонійного внутрішнього і зовнішнього стану у людей будь-якого віку.

Знаходження ресурсу.

Знаходження ресурсу є необхідною дією для досягнення мети. Ресурси знаходяться в несвідомому і ґрунтуються на життєвому досвіді людини. Це може бути будь-який позитивний досвід досягнень і перемог, який зберігається в спогадах людини. Будь-який позитивний досвід навчання чому-небудь зберігається в несвідомому і його можна і потрібно використовувати для допомоги в здійсненні мети. Доступ до ресурсів можна отримати в трансовому стані свідомості, коли підвищується активність правої півкулі і знижується активність лівої півкулі, що є умовою доступу до ресурсів в несвідомому.

2. Формування, постановка і закріплення шуканої мети (підвищення ресурсів пам’яті). Сугестія: скрипт (протокол) «Підвищення самооцінки і впевненості в собі».

Проблеми в досягненні мети в першу чергу лежать в неправильній постановці мети. Тому, для досягнення результату в першу чергу важлива її правильна постановка. Добре сформульований результат складається з декількох складових. Мета повинна бути:

— визначена в позитивних і цілком конкретних сенсорних категоріях;

— практична і досяжна;

— необхідна як така;

— має припускати процедуру перевірки і різноманітність засобів для її досягнення.

Сугестія: скрипт (протокол) «Підвищення самооцінки і впевненості в собі».

Підвищення самооцінки і впевненості в собі, є одним з основних елементів досягнення позитивної динаміки в процесі підвищення ресурсів пам’яті.

3. Перевірка на готовність до досягнення мети (модель Р. Ділтса). Робота з формування готовності до досягнення мети.

Для здійснення свого завдання, необхідно виконати дві умови:

- суб’єкт чітко повинен знати свою мету;

- він повинен володіти готовністю до досягнення того, чого хоче (формування несвідомої готовності до досягнення мети). Друга умова є дуже важливою, оскільки саме при дотриманні її з’являється віра в себе і можливість позитивного результату. Формується несвідома готовність і необхідна мотивація для досягнення результату.

Вправа «Послідовність рухів і асоціативні жести, як допомога при запам’ятовуванні».

Сугестія: скрипт (протокол) «Тимчасова прогресія до бажаного результату».

У трансі можна суб’єктивно пересуватися в майбутнє. Це називається «тимчасова прогресія». Тимчасова прогресія застосовується для того, щоб направити людину до мети, нової можливості для її досягнення.

За допомогою цієї техніки можна вибудувати образ бажаного майбутнього, до якого прагне суб’єкт.

4. Развиток концентрації. Техніка «9 точок».

Концентрація – це здатність сфокусувати свою увагу, вміння зосередитися, налаштуватися на певний предмет або завдання. Увага і зосередження дає можливість чітко мислити і запам’ятовувати. Увазі властиво блукати, перемикатися з одного об’єкта на інший. Здатність концентрувати свою увагу має величезне значення для інтелектуальної діяльності. Вправи на концентрацію уваги, сприяють виробленню посидючості, уважності, терпіння. Це, в свою чергу підвищує працездатність і зберігає особисті енергетичні ресурси людини. Уміння концентруватися створює хороші умови для роботи пам’яті.

Вправа «Друдл».

Droodle – це загадка-головоломка. Малюнок, на підставі якого неможливо точно сказати, що це таке. В одному зображенні можуть бути десятки різних ситуацій. Єдиної правильної відповіді нема. І йому не обов’язково бути реалістичним.

Друдл може використовуватися в тестуванні і дослідженні пізнавальних здібностей людини, для усвідомленого розвитку творчих здібностей, уваги, асоціативних зв’язків, гнучкості мислення та вміння підійти до ситуації з різних сторін. В даному методі використовуються, як вправа для тренування здатності мозку вибудовувати асоціативні зв’язки між довільно обраними поняттями, яка в подальшому послужить стимулом пошуку ідей для асоціацій.

Сугестія: скрипт (протокол) «Покращання концентрації і пам’яті».

Вправи «Образно-логічні асоціації», «Назвати колір», «Описати предмет, людину», «Згадування».

Природну здатність мозку обробляти і відтворювати інформацію, враховуючи особистий досвід людини, можна використовувати і в прийомах мнемотехніки. Для мозку прості зорові уявлення є способом сприймати інформацію, його «мовою». Як запам’ятовувати що-небудь цікаве і не дуже, сухе, незрозуміле – іноземні слова, якісь факти, числа, перелік предметів і інше? Відповідь – уява. Щоб запам’ятати інформацію, потрібно навчитися керувати уявою, вибудовувати найяскравіші асоціації.

5. Пошук (формування) свого місця для запам’ятовування уявних образів. Мнемотехника «Метод місць».

Сугестія: скрипт (протокол) «Сад Пам’яті» – фіксація досягнутих результатів. Це метафоричний скрипт спрямований на розвиток каналів сприйняття і закріплення досягнутих результатів.

6. Алгоритм і основні зауваження по запам’ятовуванню. Принципи раціонального повторення (за І. А. Корсаковим). Корисні поради щодо подальшої самостійної роботи з пам’яттю.

Висновки

Таким чином, зниження психологічного бар’єру, посилення концентрації, сприйняття, підвищення швидкості і якості засвоєння знань, і їх структурування та утворення асоціативних зв’язків, плюс вольовий чинник і мотивація, дають можливість підвищити ресурси пам’яті і інші когнітивні функції.
Максимально задіявши свідомі функції за допомогою технік, описаних в методі, плюс гіпнотичні техніки, що застосовуються паралельно, і самостійна практична робота суб’єкта, приведуть до позитивних результатів не тільки в підвищенні ресурсів пам’яті і сприйняття, але і в інших когнітивних процесах і власне, в особистісному зростанні, так як всі ці процеси взаємопов’язані.

Література

Гинзбург М.Р., Яковлева Е.Л. Эриксоновский гипноз: систематический курс. / М.Р. Гинзбург, Е.Л. Яковлева. – М.: Московский психолого-социальный институт, 2008. – 312 с.
Гордеев М. Н. Гипноз: Практическое руководство. М.Н. Гордеев. – М:. Изд-во Института Психотерапии, 2005. – 240 с.
Голдберг Брюс. Самогипноз. Легкие способы избавления от ваших проблем. / Брюс Голдберг. – М:, Феникс, 2006. – 188 с.
Лурия А. Р. Лекции по общей психологии. / А. Р. Лурия. – СПб.: Питер, 2006. – 320 с.
Медвин Ю. А. Гипнолог-практик. Основы гипнологии. / Ю. А. Медвин. – К.: ООО НПП Интерсервис, 2013. – 234 с.
Медвин Ю. А. Гипнолог – практик. Практическая гипнология. / Медвин. – К. Под редакцией И. Л. Уколовой.: ООО НПП Интерсервис, дополненное издание, 2014. – 382 с.
Райков В. Л. Биоэволюция и совершенствование человека. Гипноз, сознание, творчество, искусство. / В. Л. Райков. – М., 1998. – 648 с.
Япко Майкл Д. Введение в гипноз. Практическое руководство. Методическое пособие для слушателей курса «Психотерапия». / Майкл Д. Япко. — М.: Центр психологической культуры, 2002. — 191 с. 
Открытия, совершенные во сне. / Mir Factov. Все самое интересное. [Електронний ресурс].
Википедия. Медитация. / Материал из Википедии – свободной энциклопедии. [Електронний ресурс].
Бэйм Микаэль. Как практика внимательности меняет ваш мозг. / перевод Гостева А. / Практика внимательности. [Електронний ресурс].
McGreevey Sue. Eight weeks to a better brain. Harvard gazette. [Електронний ресурс].
Руль Ю. В. Психофізична діагностика стану кори і підкорки півкуль великого мозку, Наукові праці МАУП, 2014, випуск 2(41), с. 164-172.