Автори: Бик Наталя Володимирівна, студентка 2 курсу ННІСПМО, Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького
Емоційна сфера людини являє собою широкий спектр його переживань і почуттів. Вона виконує ряд функцій, таких як стимулююча, регуляторна, усунення інформаційного дефіциту, основною серед яких є оціночна.
Емоційна сфера складається з емоційних переживань і почуттів. Будь-яке переживання — це оцінка процесу задоволення будь-якої потреби індивіда. Почуття – це оцінка можливості конкретного об’єкта задовольнити цю потребу індивіда. Емоційні переживання людини діляться на емоції і емоційні стани [3].
Емоції — короткочасні переживання різної сили, які змінюють одне одного слідом за зміною ситуації. За характером зміни протягом фізіологічних процесів емоції поділяються на стенічні і астенічні. Для перших характерні внутрішній підйом, наснага, для других — зниження життєдіяльності, занепокоєння, душевна пригніченість.
Емоції – це комплекс соматичних і вегетативних реакцій, що виражають ставлення людини до зовнішнього світу і самого себе. Соматичний компонент емоцій виражається в характерній поведінці, міміці, жестах, позі, зміні тонусу, скороченні скелетної мускулатури. Він викликає зміну рухливості повік і очного яблука [3].
Вегетативні вираження емоцій підкоряються волі людини і можуть відбиватися на роботі практично всіх органів і систем. Всі ці зміни не є випадковим набором фізіологічних ознак, а виступають цілісної реакцією організму, що характеризує певний емоційний прояв [3].
Питання про пристосувальну роль емоцій найбільш повно дослідив І.П. Павлов. Він створив вчення про динамічні стереотипи – стійкі системи відповідних реакцій тварини і людини, які відповідають певній комбінації зовнішніх сигналів. Було відмічено, що здійснення навіть дуже складного, але знайомого стереотипу дій не супроводжується тими характерними зрушеннями дихання, серцевої діяльності, кровонаповнення судин, які дозволяють говорити про емоційні напруги людини. Більш того, напруга не виникає і при деяких змінах системи зовнішніх сигналів, якщо тільки ці зміни не вели до зміни стереотипу реакцій. Але, як тільки зовнішній стереотип умовних сигналів починав вимагати зміни відповідних дій, з’являлися ознаки емоції. Тварина з виробленим динамічним стереотипом представляє систему, що володіє повною інформацією про те, коли, що і як слід робити. Порушення стереотипу означає появу дефіциту інформації, необхідність пошуку відомостей для організації нової діяльності з задоволення потреби в їжі, уникнення больового впливу [1, с. 31].
С. Л. Рубінштейн в різноманітних проявах емоційної сфери особистості виділяє три рівня [2, с. 23].
Перший — це рівень органічної афективно-емоційної чутливості. Він пов’язаний з фізичними відчуттями задоволення – невдоволення, які обумовлені органічними потребами. Вони можуть бути, по С.Л.Рубінштейну, як спеціалізованими, місцевого характеру, відбиваючи в якості емоційного забарвлення або тону окремого відчуття, так і більш загального, відображаючи більш-менш загальне самопочуття людини, не пов’язане в свідомості з конкретним предметом (безпредметні туга, тривога або радість) [2, с. 23].
Другий, більш високий рівень емоційних проявів, по С.Л.Рубінштейну, становлять предметні почуття (емоції). На зміну безпредметною тривоги приходить страх перед чим-небудь. Людина усвідомлює причину емоційного переживання. Як вірно зазначає С.Л.Рубінштейн, почуття диференціюються, в залежності від предметної сфери, до якої відносяться, на інтелектуальні, естетичні та моральні. З цим рівнем пов’язано захоплення одним предметом і відраза до іншого, любов або ненависть до певної особи, обурення будь – якою людиною або подією [2, с. 23].
Третій рівень пов’язаний з більш узагальненими почуттями, аналогічними за рівнем узагальненості відверненого мислення. Це почуття гумору, іронії, почуття піднесеного, трагічного. Вони теж можуть іноді виступати як більш-менш приватні стани, приурочені до певного випадку, однак найчастіше вони висловлюють загальні стійкі світоглядні установки особистості. С.Л. Рубінштейн називає їх світоглядними почуттями [2, с. 23].
О.М. Леонтьєв все емоційні явища розділив на три класи: 1) афект; 2) власне емоції, включаючи стрес; 3) почуття, тобто тривале і узагальнене ставлення до себе і світу [2, с. 24].
На базі емоційних переживань формується величезний спектр людських почуттів, тому виділяють: позитивні почуття; нейтральні почуття; негативні почуття; нижчі почуття; соціальні почуття; естетичні почуття; група почуттів, пов’язаних з поняттям власності [3].
Регуляція емоційної сфери — це вміння людини виражати емоції і почуття адекватно ситуації, що виникла.
Ми приходимо до висновку, що усвідомлена система мотивацій, активність особистості, твердість характеру, психологічна стабільність дозволяють в повній мірі керувати емоційними переживаннями, домагатися позитивного емоційного фону основних сфер життєдіяльності. Позитивні переживання і почуття є для людини стимулом, кінцевою метою його життєдіяльності.
Література:
- Военно – психологический словарь – справочник / под общ. ред. Ю.П. Зинченко. – М.: ИД Куприянова / Общество психологов силовых структур, 2010. – 592 с.
- Ильин Е.П. Эмоции и чувства /Е.П.Ильин /. — 2 изд. – СПб: Питер, 2013. – 783 с.
- Эмоциональная сфера человека и ее регуляция http://медпортал.com/valeologiya_739/emotsionalnaya-sfera-cheloveka.html
