У всіх нас в житті була, хоча б раз, така ситуація: Ви йдете по вулиці, до Вас підходять незнайомі особи та просять Вас пройти кудись разом із ними, або починають Вам щось активно розповідати, і Ви, самі цього не усвідомлюючи, стаєте учасником всіх цих подій. Виявляється, що в цей момент Ви знаходилися в стані гіпнозу, про який, навіть і не підозрювали. Аби подібне не повторювалося, ми вирішили дослідити дію гіпнозу та молитов та психіку і підсвідомість людини.
Більшість психічних явищ, відомих із давніх часів, об’єднуються терміном "гіпноз" (сугестія, навіювання, наведення трансу). В усі часи гіпнотичні явища пов’язувалися з релігією, культовими та магічними поглядами, слугували доказом окремого існування духу та тіла і переваги першого над другим. Людина у стані гіпнотичного трансу завжди викликала збентеженість, стурбованість, настороженість у присутніх, незвичним виглядом та настроями. Вона часто не сприймала біль, легко переносила великі фізичні навантаження, була здатна до дій, які раніше не були їй властиві. Іноді люди, які раніше хворіли, після перебування у стані гіпнотичного трансу, позбувалися хвороб. Людям властиво пояснювати незвичні явища, зводячи їх до дива, а диво — до містики.
Перші спроби наукового пояснення гіпнозу зробили англійський хірург Дж. Бред та португальський абат Фаріа. Особа останнього знайшла своє відображення в трагічній долі заручника замку Іф, що описана пером Дюма-батька у романі "Граф Монте-Крісто".
Наука довго негативно ставилась до гіпнозу. Німецький фізіолог Б. Дюбуа-Реймон вважав навіювання гіпнотичним станом, близьким до божевілля, а Г. Гельмгольц розглядав гіпноз як "фокус, який не має жодного відношення до психіатрії". Велика заслуга у відокремлені гіпнотичних явищ від містики, шарлатанства належить вченим В. Я. Данилевському та А. А. Токарському. Батьком російської гіпнології вважається видатний російський психоневролог В. М. Бехтерев (1857-1927), який поклав початок систематичному науково-експериментальному вивченню механізмів гіпнозу та використанню його як методу моделювання стану людини для вивчення різноманітних психофізіологічних реакцій.
Вчення І. П. Павлова про зв’язок явищ гіпнозу з процесами умовного внутрішнього гальмування у центральній нервовій системі дало пояснення особливостям гіпнотичного трансу. Він писав: "…внутрішнє гальмування та сон — одне й те саме, один й той самий процес…сон це є гальмування, яке поширюється на більшість ділянок півкуль, на всю півкулю та навіть нижче — на середній мозок". У випадку охоплення гальмуванням тільки частини кори великих півкуль, маємо частковий сон, — цей стан, найчастіше називають гіпнозом. До теперішнього часу активно розвиваються дослідження з гіпнології. Навіть існують декілька шкіл, що представлені такими іменами: В. Н. М’ясіщєв, В. Є. Рожнов, М. С . Лебединський, М. П. Кутанні.
При тому, що нейрофізіологічні механізми різних гіпнотичних явищ мають одну й ту саму природу, існують декілька різновидів гіпнотичного впливу. Так званий "естрадний" гіпноз значною мірою заснований на ефекті психічного "зараження" (д-р Р. Коуплан). За великого скупчення народу завжди присутня та частина людей, якій властиве самопереконання. Це і психічно неопановані, а то і просто психічно нездорові люди, люди, схильні до різного роду психопатій та істерій. Можна сказати, що вони приходять на показовий сеанс уже загіпнотизовані. Ефект їхнього перебування у гіпнотичному трансі справляє вплив на інших.
Медичний або директивний гіпноз пов’язаний із введенням пацієнта у гіпнотичний стан (частіше за все, сну) під дією таких чинників:
1. Деактивізована дія монотонних подразників, що часто фізіологічно викликає втому відповідних органів чуття та розвиток процесів гальмування в межах відповідних зон кори головного мозку. Це гальмування потім розповсюджується на інші ділянки. Методика таких способів дуже проста і не потребує особливих здібностей до гіпнозу: фіксація зору, монотонність мови, паси руками, ритмічні теплові впливи та інші слабкі повторювані подразнення у поєднані з командами-директивами: "Ви спите, ви розслабилися, ви відчуваєте тепло…", призводять до зниження рівня пильнування, а потім до стану "розлитого гальмування".
2. Розслаблення, релаксація м’язів. Філогенетичне м’язове розслаблення покликане готувати нервову систему до сну. Гіпнологія використовує саме цей сильнодіючий психологічний вплив. Це лежить в основі автогенних тренувань. Погана гіпнозність великою мірою пов’язана не з якимись особливостями "сили волі" клієнта, а з його нездатністю, невмінням або ж небажанням розслабитися. Але той, хто не вміє розслабитися, не вміє і мобілізуватися, — через це таку якість навряд чи можна віднести до числа людських переваг.
3. Сприйняття звукових сигналів у сні та навіть виконання команд пов’язане з різними особливостями психіки . Це, по-перше, роль певних пунктів кори головного мозку під час сну. По-друге, таку роль виконує її "стартова" частина — ділянка, із якої почалося гальмування.
4. Охоронна роль навіювання закріплена в людській психіці філогенетично. Переконливість як фактор управління людською психікою посилюється, якщо вся система людини ослаблена хворобою, горем, страхом, небезпекою, сильною фізичною втомою, тяжкістю вибору. У таких випадках мимовільним "гіпнотизером" може бути просто інша людина, якій довіряють і до якої звертаються за порадою, допомогою, співчуттям.
Використання медичного гіпнозу — професіональна справа і може практикуватись тільки спеціально підготовленим спеціалістом. Крім професіональних критеріїв, вагомим є і ступінь моральної виправданості гіпнотичного впливу.
Однак, у поняттях суті та різновидів навіювання, методів сугестії та особливостей гіпнотичних трансів і сьогодні в теорії та практиці існують дуже великі розбіжності думок. Гіпнотичний транс — не лише досягнення сну, точніше, не стільки його досягнення. І його призначення — не тільки естрадно-розважальні або медичні цілі. Гіпнотичний транс використовується для розслаблення, релаксації, зняття психічної напруги, корекції психічних пристосувальних реакцій, усунення невротичних хвороб, досягнення взаєморозуміння у комунікації, стану рапорту, довіри.
Спеціаліст у своїй психотерапевтичній діяльності повинен вміти використовувати те, що притаманно кожній людині — вводити себе у стан трансу (автотрансу). Саме у цьому стані знімаються різноманітні бар’єри спілкування: м’язові зажими, агресія, скутість. Мета такого гіпнотичного трансу не приспати пацієнта, а розслабити його, відкрити дорогу виявам суттєвих реакцій. У стані такого трансу пацієнт не спить. Терапевт не намагається заколисати його монотонними подразниками, не підкоряє його настановам типу: "Спати. Спати. Спати.". Не здійснює на нього жодного тиску. У стані такого трансу продовжується бесіда, робота з пацієнтом. Цю методику гіпнозу можна назвати терапією слова. Вона розроблена американським лікарем психіатром М. Еріксоном та називається еріксоновським гіпнозом.
Ознаки трансу як феномену психосоматичного розслаблення:
1. Суцільне розслаблення м’язів, незначні мимовільні м’язові реакції.
2. Розширення зіниць.
3. Фіксація погляду.
4. Асиметрія обличчя.
5. Уповільнення миготливих дій.
6. Нерухомість стану.
7. Глибоке дихання.
8. Зниження частоти серцебиття.
9. Зниження реакції на навколишні подразники.
10. Збліднення чи почервоніння окремих ділянок шкіри.
11. Рівний тон ідеомоторних реакцій (спокійність руху).
12. Часткова втрата чуттєвості шкіри.
13. Дискоординація, ускладнення, без видимого зусилля волі керування власним тілом.
Наведення трансу включає в себе декілька обов’язкових кроків:
1. Підшукати таку позу для клієнта, яка йому найбільше підходить, у якій йому зручно розташуватися для розслаблення.
2. Сконцентрувати його увагу на якому-небудь предметі (при заплющених очах — на самому собі).
3. Повна відсутність всілякої установки. Клієнт може думати про що-небудь або взагалі не думати. У нього немає жодних зобов’язань.
4. Запропонувати клієнту відкрити шлях його здібностям розслаблення, саморегуляції, самоуправління, довіритися внутрішнім почуттям і цим розчепити свідомість і підсвідомість.
5. Переконатися, за вищезазначеною симптоматикою, щодо наявності трансу, визначити його глибину.
6. Використовувати транс для досягнення цілей роботи з пацієнтом (відволікання, відпочинок, формування нової програми, установки).
7. Вивести клієнта зі стану гіпнотичного трансу.
Усі перераховані кроки введення у стан трансу "спрацюють", якщо, по-перше, із клієнтом установлений міцний рапорт і, по-друге, досягнення трансу є метою не лише психотерапевта, а й клієнта, який хоче за допомогою трансу вирішити які-небудь власні проблеми.
Гіпнотичні словесні шаблони означають висловлення методики наведення трансу в слові. Хоча всі люди різні, індивідуальні, можна сформулювати деякі ознаки сукупної лінгвістичної моделі, або своєрідні словесні шаблони. В основі цієї моделі закладений принцип: нічого не нав’язувати клієнту (!). Це досягається феноменом "мистецької" розпливчатості виразу. Даний принцип дає змогу психотерапевту формулювати фрази, які звучать визначено стверджувально (у мові не повинно бути сумніву або коливання типу "спробуємо…", "можливо…" тощо), але насправді достатні для того, щоб здійснити адекватне і повне налаштування на переживання клієнта. Це повинно супроводжуватись фіксуванням всіх його реакцій і уважних спостережень.
Люди по-різному переживають ті або інші ситуації, мають різні почуття, формують різні за глибиною образи. Як зазначено вище, мета наведення гіпнотичного трансу — досягнення того ступеня згоди і довіри з клієнтом, після якого керування ним стає непомітним, коректування його поведінки робиться природно і сприймається ним як належне. Це надто складний процес. Цьому процесу можуть чинити опір настороженість, переляк, збудження, гострота тих або інших переживань, свідомість, індивідуальний досвід. Варто психотерапевту, хоча б однією фразою, "увійти у суперечку" з тим, що переживає клієнт, — свідомість останнього вмикається миттєво.
Психотерапевт не повинен нав’язувати клієнту того, що він зобов’язаний відчувати і переживати, — це фрази типу "ви відчуваєте зараз…", "вам здається…". Якщо будь-яка найдрібніша деталь не відповідатиме тому, що в даний момент дійсно відчуває клієнт, — рапорт не відбудеться.
Саме тому, у відповідності до методики М. Еріксона, словесні шаблони повинні бути розпливчатими, наприклад: "люди, зазвичай, у цьому стані відчувають це і це…". Клієнт зможе вибрати серед пропонованих станів той, який, на його думку, буде однією з цеглин фундаменту довірливості рапорту (підтвердження слів психотерапевта). Подібні підтвердження повинні бути багаторазовими. Для того, щоб ввести клієнта у гіпнотичний транс, потрібні десятки подібних підтверджень, а щоб зруйнувати транс, — достатньо одного невдалого виразу.
Словесні шаблони використовуються наступним чином:
1. Номіналізація (узагальнення) — використання загальних слів, тобто таких, що не означають конкретних предметів. Наприклад:
"Я знаю, що існують деякі труднощі у вашому житті". "Я впевнений, що ви маєте необхідні здібності для розв’язання цих проблем".
2. Невизначені дієслова — дієслова, що не означають конкретних дій.
Клієнт повинен зробити самостійні зусилля, щоб надати цим дієсловам ті значення, які найбільше відповідають його установкам, життєвому досвіду або ситуації використання. Наприклад:
"Я знаю, що ви навчитесь допомагати собі".
"Я впевнений у тому, що ви здатні це зробити". "Я розумію ваші хвилювання".
3. Невизначено звернене позначення — виникає тоді, коли іменник, про який йдеться, не визначається. Наприклад:
"Усі можуть розслабитися".
"Найкраще це вдасться тим, хто має багатшу уяву, здібності". "Цьому легко навчитися".
4. Пропуски — у висловах. Наприклад:
"Я знаю, ви — цікавий.
Об’єкт такого висловлювання повністю "випущений", і клієнту самому доводиться здогадуватись, щодо чого він цікавий.
5. Незакінчені фрази створюють ефект незакінченої дії і підвищують тонус очікування. Наприклад:
"Я навчу вас володіти собою".
У цій фразі міститься великий потенціал очікування. Вона привертає увагу клієнта до всіх наступних фраз психотерапевта.
Існує декілька способів навчитися гіпнозу.
Спосіб перший: людину посадіть навпроти себе в зручне крісло. Слідкуйте за тим, щоб ваші очі були вище рівня особи гипнотизируємого. Візьміть людину за руку на рівні пульсу. А другу руку на плече клієнта. Попросіть людину дивитися вам в очі. Спокійним тоном, не кваплячись, скажіть йому , щоб розслабився і протягом п’яти хвилин дивіться йому на перенісся, не зводячи очі. Потім скажіть: «Ви втомилися, ви хочете заснути, не потрібно опиратися бажанню спати. Зараз ви заснете. Сон буде коротким і корисним. Прокинувшись ви будете відчувати себе бадьорим». Після того, як ви все це скажете, прибирайте руки від гипнотизуємого, встаньте позаду нього. Скажіть, щоб закрив очі. Рукою проведіть по очах клієнта зверху вниз. Через хвилину скажіть: «Ви спите!». Якщо все зробити правильно, клієнт впаде в транс.
Спосіб другий. Цим способом можна ввести в гіпноз людини за допомогою блискучого предмета. Можна використовувати невелике дзеркало або металева кулька. Розташуйте предмет навпроти обличчя співрозмовника, в районі його перенісся. Автоматично людина зведе очі в одну точку і таким чином зануриться в гіпнотичний транс. Цей метод широко використовується при навчанні новачків. Ефект може прискорити відповідна атмосфера , добре якщо буде грати легка розслаблююча музика, горіти м’який приглушене світло, а гіпнотизуємий буде розташовуватися в зручному кріслі.
Коли будете проводити перші сеанси гіпнозу, не забувайте, що всі фрази необхідно говорити неголосно, розмірено, тон при цьому не міняти. Через кілька тренувань у вас виробиться пильний погляд і підходящі інтонації в голосі. Необхідно дивитися в очі співрозмовнику практично не моргаючи, таким чином, вплив буде набагато ефективніше. Слід чітко виконати настанови про правильність виведення людини зі стану трансу. Потрібно сказати людині, яким чином він прокинеться і закінчити сеанс гіпнозу, сплеснувши голосно в долоні .
Фахівці вважають, що ця техніка використовується скрізь, але найчастіше їй користується розвідка, дипломати, в сферах бізнесу, у ЗМІ та рекламі.
Для того, щоб ввести людину в транс без її волі, в першу чергу необхідно підійти до неї впритул, на максимально можливу близьку відстань. Під час розмови необхідно безперервно копіювати жести цієї людини і положення її тіла. Для того щоб переконатися, що ви на вірному шляху, зробіть будь-який довільний рух. Якщо співрозмовник тут же повторить його, значить, все йде за планом. Якщо з фізіологічним приєднанням все досить просто, то ось з психологічним трохи складніше. Вам в першу чергу необхідно відчути хід думок співрозмовника. У цьому можуть допомогти слова, які ваш опонент каже найчастіше, і з їх допомогою можна зрозуміти, до якого типу мислення можна віднести його: до аудиального , візуального або ж до кінетичного . Якщо вам вдалося це зробити, то для переконання необхідно вдаватися до зорових образів у візуального типу, до тілесних відчуттів у кінетичного і до слухових образів у аудиального типу. Свої слова ви вимовляєте спокійно і рівно, без будь-якого натиску на співрозмовника. Таким способом ви зможете багато чого від нього добитися.
Існують певні техніки для захисту від небажаного, у тому числі гіпнотичного впливу через словесні шаблони. А саме:
- Не дивіться в очі гіпнотизера;
- Не дозволяйте гіпнотизерові торкатися до будь-яких частин свого тіла, особливо рук, адже там знаходиться велика кількість спеціальних точок, які мають безпосередній зв’язок з корою головного мозку;
- Намагайтеся з останніх сил чинити опір гіпнотизерові, будьте зосередженні на собі та справі якою займались до зустрічі із даною людиною;
- В жодному разі не йдіть разом з незнайомою людиною в те місце, куди він пропонує.
Ми застерігали підопічних від можливих хашрайств. Головне: будьте впевнені в своїх силах та діях.
Отже, гіпноз— тимчасовий стан свідомості, що характеризується звуженням її обсягу і різким фокусуванням на утриманні навіювання, що пов’язано зі зміною функції індивідуального контролю і самосвідомості. Стан гіпнозу настає в результаті спеціальних впливів гіпнотизера або цілеспрямованого самонавіювання. У загальнішому сенсі гіпноз це соціально-медичне поняття про комплекс методик цілеспрямованого словесно-звукового впливу на психіку людини через загальмовану певним способом свідомість, що приводить до несвідомого виконання різних команд і реакцій, що знаходиться при цьому в штучно-викликаному стані загальмованості організму — дрімоти або псевдосна.
У сучасних уявленнях на відміну від уявлень, висловлених Павловим І. П., гіпнотичний стан або транс відносять до окремого режиму роботи мозку і тіла. Тобто, гіпнотичний стан є пост-стресовою реакцією організму. У відповідь на гіпногенний стрес запускаються природні адаптаційні механізми, чим і обумовлені такі гіпнотичні феномени, як анальгезія, анестезія, амнезія та багато інших. Саме наявністю гіпногенного стресу і поетапної адаптації до стресу обумовлений в більшості випадків терапевтичний ефект у ході гіпнотерапії (у цьому випадку вплив та реакцію організму і психіки можна порівняти з адаптацією до будь-якого неспецифічного стресу. Подібним способом обумовлений і терапевтичний ефект від будь-яких фізіопроцедур і емоційно-стресової терапії.
Тільки самі Ви можете захистити себе від дії гіпнозу. Ніхто не має права без Вашої згоди вводити Вас у транс.
