Особливості подолання віктимної поведінки жінок методом символдрама

Автор: Черемшинська Наталія Михайлівна, студентка кафедри психології ІСНіС Гейдара Алієва, МАУП, м. Київ, Грись Антоніна Михайлівна, доктор психологічних наук, професор

 Актуальність проблеми. Віктимна поведінка жінок є гострою соціальною проблемою нашого часу. В зв’язку з конфліктом на сході України та загальним підвищенням соціальної напруги в нашій країні, рівень насильства у суспільстві за останні роки суттєво зріс. Насамперед актуальною є висока поширеність насильства щодо жінок в сім’ях українців. До чинників, які призводять до загострення цієї проблеми науковці відносять не лише соціальні очікування і рольові установки по відношенню до жінки. Висока схильність жінок до віктимної поведінки, потурання насильницькій поведінці агресора та провокування, підвищена жертовність до потреб власної сім’ї призводять до частішого потрапляння сучасних жінок в ситуацію сімейного насилля. Станом на 2016 рік за даними Міністерства соцполітики України кількість звернень щодо фактів домашнього насильства від жінок складає 85037. Переважна більшість з них потерпають від неодноразових фактів насилля, яке загрожує їхньому здоров’ю чи життю, і не мають змоги самостійно впоратись з агресором. Такий показник рівня домашнього насильства свідчить про глибокі соціальні проблеми, які потребують вирішення і розробки професійних психокорекційних програм не лише для осіб, які вчинили домашнє насильство, а й для осіб, які проявляють віктимну поведінку.

Протягом багатьох років питання віктимологогії вивчались переважно в рамках кримінології і кримінальної психології (Ю. М. Антонян, В. Л. Васильєв, М. Вольфганг, Г. Еленберг, М. І. Єнікєєв, Д. В. Ривман, Л. В. Франк, А. М. Яковлев та інші). Віктимність жертв сімейного насильства та шляхи запобігання цьому явищу досліджували багато вчених, серед яких В. Д. Губін, О. М. Гумін, О. В. Бойко, А. В. Запорожцев, І. В. Басис­, А. П. Закалюк, О. В. Ковальова, О. В. Ли­хачова, Б. М. Головкін, А. Б. Блага, В. В. Гончарук, І. М. Ткаченко, Л. В. Багрій-Шахматов, В. І. Ша­кун, С. І. Халимон, О. М. Джужа, О. Г. Ку­лик та інші. Н. Г. Опухова і О. Є. Малолєтня (2000) досліджували типи жінок-жертв подружнього насильства, вивчаючи їхні життєві міфи. Серед дослідників віктимної поведінки можна виділити праці Б. С. Братуся, Д. В. Ольшанського, І. Г. Малкіної-Пих, Л. Хей, С. В. Землюкова, Д. В. Ривмана та ін.

Мета статті полягає у висвітленні результатів дослідження психологічних особливостей віктимної поведінки жінок, які стали жертвами сімейного насилля, особливостей розробки і обґрунтування програми корекції віктимної поведінки за допомогою методу символдрама.

Віктимність жінок – це потенційна чи реалізована у конкретній життєвій ситуації підвищена здатність жінки за певних обставин стати жертвою злочинного посягання, що обумовлена її статевими особливостями, а також комплексом інших вроджених або набутих соціальних, психологічних і фізичних якостей особистості та особливостей поведінки.

Серед психологічних предикторів віктимності різні автори виділяють неадекватно занижену самооцінку, нездатність чи небажання відстоювати власну позицію і брати на себе відповідальність, надмірну готовність приймати позицію іншого як безсумнівно вірну, патологічне прагнення до підпорядкування, позасвідомо мотивоване, але об’єктивно безпідставне почуття провини, віктимні внутрішньоособистісні конфлікти, почуття безпорадності, меншовартості, підвищену тривожність, невпевненість у собі та пасивність особистості. Всі ці особливості тісно пов’язані з емоційною та мотиваційно-вольовою сферами особистості, зокрема з її компетентністю щодо розпізнавання емоцій, управління ними, власною поведінкою, настроєм і самооцінкою, відтак – з емоційним інтелектом.

Проведений нами аналіз специфіки формування жертовної позиції у жінок на різних етапах розвитку дозволяє зробити висновок, що у людини на кожному етапі розвитку формуються деякі особистісні риси, що визначають її подальшу життєву позицію як по відношенню до себе, так і по відношенню до соціуму.

Мета дослідження: виявити психологічні особливості віктимної поведінки жінок, які стали жертвами сімейного насилля, розробити і обґрунтувати програму корекції віктимної поведінки за допомогою методу символдрама (кататимно-імагінативна психотерапія).

Матеріали та методи дослідження. Для здійснення завдань дослідження за умови інформованої згоди, з дотриманням принципів біоетики та деонтології ми провели дослідження 26 жінок, які зазнали сімейного насильства та проживали у Притулку для тимчасового перебування жінок, що зазнали насильства в сім’ї. В якості групи порівняння було досліджено 31 жінку відповідного віку, освіти, соціального статусу та стажу сімейного життя, у яких згідно «Анкети на виявлення насилля в сім’ї» не виявлено ситуацій сімейного насильства. Провівши теоретичний аналіз наукової літератури з проблеми віктимності у жінок ми виявили, що віктимність жінок пов’язана насамперед з їх особистісними рисами та типом емоційного реагування на зовнішні стимули. Тестування було проведене з використанням психодіагностичних методик: Методика дослідження схильності до віктимної поведінки О. О. Андроннікової, Методика діагностики типу емоційної реакції на вплив стимулів навколишнього середовища В. В. Бойко, Опитувальник «Міні-мульт» (скорочений багатофакторний опитувальник для дослідження особистості).

Результати та їх обговорення. Порівняльний аналіз результатів вимірювання окремих форм віктимної поведінки показав, що у жінок, які перебувають в ситуації сімейного насилля, значно вищий рівень агресивної, залежної, безпорадної і некритичної поведінки.

У результаті емпіричного дослідження було виявлено, що для жінок, які перебувають в ситуації сімейного насилля, характерний дисфоричний та рефрактерний тип емоційного реагування. Вони схильні до драматизації, підвищеної тривожності, дратівливості, застрягання на негативних почуттях та станах.

Ми проаналізували особистісні особливості жінок, які потрапляють в ситуації сімейного насилля. Для них характерна близькість до астено-невротичного типу, вони легко втрачають рівновагу в соціальних конфліктах, чутливі, сенситивні, схильні до тривог, боязкі, сором’язливі, нерішучі. Крім того, для них можуть бути характерні риси інфантильності, прагнення уникати відповідальності, здаватися більшими, значнішими, характерна незрілість і поверховість. Ми виявили, що жінки, які піддавались сімейному насиллю, також можуть мати риси агресивності, конфліктності, у них може бути нестійкий настрій, вони можуть бути вразливими, збудливими і чутливими. Але можуть бути і емоційною холодні і відчужені в міжособистісних стосунках.

В результаті кореляційного аналізу були виділені наступні значимі кореляції: між реалізованою віктимністю та дисфоричним типом реагування, депресивними, істеричними та психопатичними рисами.

Ми виявили, що оптимізм, почуття гумору, позитивне ставлення до себе, врівноваженість попереджають формування віктимної поведінки.

Кореляційний аналіз показав, що з 8-ми типів особистості тільки три демонструють виражену віктимну поведінку: депресивний тип, істеричний тип та психопатичний тип. При цьому для жінок з депресивним типом особистості характерна схильність до саморуйнівної поведінки, для жінок з істеричним типом особистості характерна схильність до безпорадної, залежної поведінки, некритичної поведінки. Для жінок з переважанням психопатичних особистісних рис характерною є схильність до агресивної віктимної поведінки.

Виявлено, що жінки з паранояльним типом особистості можуть демонструвати гіперсоціальну віктимну поведінку. Такі жінки схильні до формування надцінних ідей, тому вважають неприпустимим ухилення від втручання в конфлікт. Жінки з гіпоманією можуть демонструвати схильність до некритичної поведінки. Вони активні, діяльні, енергійні та життєрадісні, проте інтереси їх поверхневі і нестійкі, вони можуть демонструвати необачність, невміння правильно оцінювати життєві ситуації.

Отримані емпіричні дані свідчать про те, що віктимна поведінка пов’язана з рисами особистості та особливостями емоційного реагування.

У ході нашого дослідження була розроблена та обґрунтована психокорекційна  програма зі зменшення прояву віктимної поведінки у жінок.

Основний напрям нашої роботи мав на меті ресурсне підживлення жінок, терапевтична мета – підтримуючі, «допомагаючі» дії в образах, емоційна корекція, пропрацювання зв’язків з значимими людьми і динаміки переживань першого року життя, підкріплення психічної енергії, пропрацювання прихованого багатогранного і складного конфліктного матеріалу, актуалізація найбільш важливих для жінок об’єктів, дослідження установки по відношенню до агресивних імпульсів, стимулювання розвитку несвідомого матеріалу у формі символічних образів, виявлення ресурсного потенціалу жінок та закріплення позитивних моментів в переживаннях клієнток.

Основна специфіка нашої корекційної програми була пов’язана з тим, що значна частина вправ, які були включені до неї, є  вправами символдрами (кататимно-імагінативної психотерапії), при проведенні яких робився акцент на пропрацюванні невротичних конфліктів, особистісних рис та стереотипів емоційного реагування, які впливають на формування віктимної поведінки, також важливим було одержання клієнтками емоційного ресурсу. На останньому етапі включалась психокорекційна робота з малюнком.

До практичної частини психокорекційної програми увійшли наступні символдраматичні мотиви: квітка, луг, прямування вздовж струмка, підйом вгору, місце, де мені було добре, джерело сили, лев за ґратами, дерево, галявина у лісі, три дерева, сім’я тварин, зустріч з особливо значущою особою, хмара, уявлення себе на 10 років старше, обстеження будинку, отримання у володіння наділу землі, мені 80 років, смілива птаха.

Таким чином було розроблено 20 сеансів.

Обґрунтування психокорекційної програми. Програма призначена для психокорекційної роботи з жінками, які виявляють віктимну поведінку і знаходяться в кризовому стані після травматичної події (фізичне, психологічне чи сексуальне насилля, психологічні та фізичні травми, інші психогенні ситуації).

Мета програми: психокорекція емоційно-особистісної сфери жінок з віктимною поведінкою, які знаходяться в кризовій ситуації після травматичної події.

Задачі програми:

1. Діагностування адаптаційних ресурсів жінки і міри впливу стресової ситуації на її емоційний стан.
2. Активізація ресурсів психіки, формування відчуття захищеності.
3. Пропрацювання агресивних імпульсів, які впливають на формування віктимної поведінки
4. Корекція проявів віктимності.
5. Створення внутрішнього, «хорошого» неперсоніфікованого об’єкта, як ресурс відновлення особистості після травми.
6. Надання жінкам рекомендацій в процесі корекційної роботи.

Актуальність програми:

Актуальність розробки корекційної програми обумовлена практичною значимістю питань розвитку соціально-адаптованої особистості, зростаючою потребою віктимологічної профілактики та корекції. В зв’язку зі зростанням напруженості у суспільстві зростає кількість агресії та насильства по відношенню до жінок. Жінки часто виявляють провокуючу та безпорадну поведінку, яка сприяє посиленню та укріпленню агресивних тенденцій. Комплексна корекційна дія на віктимну поведінку жінок дозволяє змінити їх особистісні характеристики та стереотипи емоційного реагування, що в свою чергу знижує рівень їх віктимізації та надає ефективні моделі безпечної поведінки. Зниження рівня масової віктимізації потребує розробки глибинно-орієнтованих програм корекції. Для українського суспільства в цілому пріоритетне значення повинні становити не лише корекційні, але й профілактичні заходи віктимізації як жінок, так і дітей і підлітків.

Форма роботи:

Основна форма корекційної роботи на першому та завершальному етапах – індивідуальна, що є обов’язковим для встановлення довірчого контакту та виявлення основних переживань жінок, а також контролю ефективності проведеної психокорекції.

Групова форма роботи проводиться з жінками починаючи з третього сеансу, так як соціалізація жінки з віктимною поведінкою та можливість обговорення в групі своїх переживань є дуже важливим етапом подолання віктимності.

Психокорекційна робота за даною програмою будується на базі психодинамічного (З. Фрейд) і екзистенційно-гуманістичного підходу (К. Г. Юнг, Х. К. Льойнер) з використанням технік кататимно-імагінативної психотерапії (символдрама або спрямована активна уява – САУ) і арт-терапії.

Метод САУ можна використовувати як короткострокову корекцію в режимі роботи практичного психолога (15-20 зустрічей), що дає відчутні результати і позитивну динаміку в емоційно-особистісній сфері жінок. Жінка має можливість почати відновлення після психотравми і бути соціально-активною учасницею власного життєвого процесу.

Дана програма складається з 3-х індивідуальних зустрічей по 1 годині і 17-ти групових зустрічей по 1,5 години, загальна тривалість програми – 28,5 годин [2,8,9].

Теоретичне обґрунтування методів психокорекційної роботи в даній програмі:

Кататимно-імагінативна психотерапія (символдрама, спрямована активна уява – САУ) – це метод глибинно орієнтованої психотерапії, який клінічно високо ефективний при короткостроковому лікуванні неврозів і психосоматичних захворювань, а також при психотерапії порушень, пов’язаних з невротичним розвитком особистості.

Перевагою даного методу є його глибока теоретична обґрунтованість і ретельна розробка всього комплексу терапевтичних дій.

Психотерапевтичний спектр даного методу базується на розкритті несвідомих конфліктів і поширюється на області творчого розвитку і задоволення архаїчних потреб. Сприяючи переживанням клієнта, метод надає глибокий психотерапевтичний вплив.

Основу символдрами становить фантазування у формі образів на вільну або задану тему (мотив). Мотиви, які використовуються в САУ, були вироблені в ході довгої експериментальної роботи. Нині застосовується більш ніж 150 мотивів кататимно-імагінативної психотерапії. Всі мотиви мають, як правило, широкий діапазон діагностичного та психокорекційного застосування.

Психолог, пропонуючи клієнтові теми для кристалізації його образної фантазії, виконує при цьому супроводжуючу функцію, котра спрямовує, і контролюючу функцію відповідно до спеціально розроблених правил.

Теми мотивів співвідносяться з проблематикою особистості, її афективними порушеннями, в тому числі з періодом дитячого розвитку.

Важлива роль в роботі за методом кататимно-імагінативної психотерапії відводиться роботі з малюнком, який малюється після сеансу уявлення образів. В основі роботи з малюнком лежить спеціальна техніка діагностичної та психокорекційної роботи з наповненими емоціями образами. Це не тільки стимулює творчий потенціал клієнтки, а й надає ситематизуючий терапевтичний вплив на розуміння емоцій і почуттів. Робота з малюнком сприяє підвищенню рівня усвідомлення проблем, кращому розумінню себе і своєї внутрішньої дитини, досягненню більшої зрілості особистості, формує впевненість у своїх можливостях, в тому числі і в умінні будувати сімейні стосунки [2].

Організаційні умови:

Для реалізації продуктивної роботи необхідні: затишне приміщення з кріслами (для індивідуальної та групової роботи), папір, фарби, пастель, кольорові олівці, фломастери.

Тематичний план корекційної програми:

Напрямок роботи	Етап роботи	Номер зустрічі	Тематичний зміст (символдраматичний мотив)	Форма роботи	К-сть годин
Діагностичний блок	Ι етап. Створення довірливих відносин (клієнток не виводять на усвідомлення конфлікту, психолог відводить від його усвідомлення)	1	Зустріч з жінкою, психотерапевтична бесіда, узгодження рамок роботи, визначення шляхів допомоги жінці. Мотив «Квітка» (діагностика самосприйняття)	Інд.	1 год.
		2	Мотив «Луг» («ландшафт душі», діагностика емоційного стану, загальний фон настрою, динаміка переживань першого року життя)	Інд.	1 год.
		3	Мотив «Прямування вздовж струмка» (виявлення, наскільки гармонійно протікає внутрішнє психічне життя жінки)	Гр.	1,5 год.
		4	Мотив «Підйом вгору» (виявлення рівня домагань)	Гр.	1,5 год.
Корекційний блок	ΙΙ етап. Підживлююча та підтримуюча стратегія (підживлення ресурсними станами)	5	Мотив «Місце, де мені було добре» (актуалізація ресурсного стану)	Гр.	1,5 год.
		6	Мотив «Джерело сили» (підживлення на ресурсному рівні)	Гр.	1,5 год.
	ΙΙΙ етап. Пропрацювання агресії (спочатку назовні — «світ поганий», потім «всередину» — відповідь на питання «Що мене в мені дратує?»)	7	Мотив «Лев за ґратами» (актуалізація енергії самоствердження, пропрацювання витісненої агресії)	Гр.	1,5 год.
	ΙV етап. Пропрацювання конфлікту	8	Мотив «Дерево» (виявляє актуальну несвідому проблематику)	Гр.	1,5 год.
		9	Мотив «Галявина у лісі» (стимулювання несвідомого матеріалу у формі символічних образів)	Гр.	1,5 год.
		10	Мотив «Три дерева» (вирішення або подолання конфліктної ситуації)	Гр.	1,5 год.
		11	Мотив «Сім’я тварин» (відображає в символічній формі події у власній родині)	Гр.	1,5 год.
		12	Мотив «Зустріч з особливо значущою особою» (несвідомі установки по відношенню до значимої особи, різні сторони об’єктних відносин)	Гр.	1,5 год.
		13	Мотив «Хмара» (корекція порушень близькості-дистанції)	Гр.	1,5 год.
	V етап. Перетворення віктимності у автономію і самостійність	14	Мотив «Уявлення себе на 10 років старше» (установки та очікування жінки щодо свого майбутнього)	Гр.	1,5 год.
		15	Мотив «Обстеження будинку» (символ особистості або однієї з її частин)	Гр.	1,5 год.
		16	Мотив «Отримання у володіння наділу землі» (розвиток внутрішньої і зовнішньої самостійності жінки, позитивне становлення функції зрілого Я)	Гр.	1,5 год.
		17	«Мені 80 років» (показує мотивацію жінки, чого вона хоче досягти в своєму житті, до чого насправді йде)	Гр.	1,5 год.
		18	Мотив «Смілива Птаха» (пропрацювання внутрішніх страхів)	Гр.	1,5 год.
Блок оцінки корекційних впливів	VΙ етап. Оцінка результатів, надання рекомендацій	19	Мотив «Луг» («ландшафт душі», моніторинг емоційного стану). Терапевтична бесіда з жінками, оцінка жінками свого самопочуття і життєвої активності, проговорювання можливості повернення до індивідуальної роботи, якщо жінки відчувають в цьому необхідність.	Гр.	1,5 год.
		20	Завершальна корекційна бесіда. Надання рекомендацій.	Інд.	1 год.

        

План корекційного заняття за методом символдрама (кататимно-імагінативної психотерапії):

1. Попередня бесіда, актуалізація переживань за темою мотиву.
2. Проведення релаксації.
3. Візуалізація образу із супроводом психолога.
4. Виведення з образу та обговорення актуальних моментів образу та їх значення у житті жінки: «що було найбільш приємним в образі?», «що було менш приємним?», «що було несподіваним?».
5. Співвіднесення символіки образу з життєвими подіями, значущими особами, почуттями та ін.
6. Малювання малюнку за мотивами образу.
7. Обговорення малюнку по колу.
8. Підведення підсумків.

Принципи роботи з образами:

1. Принцип «конфронтації».

Клієнта спонукають бути сміливим і протистояти образам, які породжують занепокоєння. Успішне протистояння породжує трансформацію і дезактуалізує занепокоєння.

Символічна фігура, яка викликає страх у клієнтки, звичайно є часткою самої себе і протистояння їй потребує сміливості. Дуже часто протистояння виникає саме з об’єктами, які викликають страх.

Протистояння – це не напад, а прояв твердості, сміливості та рішучість керувати своїм життям.

Перед тим, як працювати з образами, які потенційно можуть викликати небезпеку, можна запропонувати клієнтці пошукати який-небудь символічний талісман, щоб мати змогу захиститись від небезпеки.

2. Принцип «трансформації».

Процес трансформації може бути і при конфронтації, але його розглядають і окремо. Перетворення об’єкта, який викликає страх в образі,  в дещо прийнятне – це не просто спосіб вистояти; новий об’єкт часто показує значний психологічний ріст.

3. Принцип «годування».

Там, де конфронтація не підходить або несприятлива, психолог може запропонувати клієнтці нагодувати фігуру, яка викликає страх, і та зробиться «ледачою та сонною». Для клієнтки годування – часто більш м’який спосіб обходитись з лякаючим об’єктом, для психолога він також легший в роботі. В той самий час це означає, що клієнтці треба брати на себе контроль і йти на ризик. Часто годування – це дія, яку треба вчасно зробити.

Можна визначити загальний принцип. Там, де символічна істота виникає з реальності, як лев чи ведмідь і виглядає голодною, то годування найбільш прийнятно. Коли істота поїсть, вона стане не такою злою, а коли з’їсть забагато, то зовсім може й заснути.

4. Принцип «примирення».

Клієнтка стає другом ворожої символічної фігури, звертаючись до неї, торкаючись її, вступаючи у дружні стосунки. Дружба з цією символічною фігурою означає асиміляцію частини, яка заперечувалась і віддалялась, так що вона більше не виявляє негативної сили в психіці клієнтки.

5. Принцип «магічної рідини».

Річка або струмок може бути потоком психічної енергії і потенціалом емоційного розвитку.

6. Принцип «виснаження та вбивства».

Його можна застосовувати лише консультантам з великим досвідом, бо частіше це напад на самого клієнта, на йог суть. Інша річ, коли смерть символу наступає спонтанно. Коли, наприклад, в погоні символічна істота виснажується настільки, що вмирає, і це виникає без усякого втручання з боку консультанта, тобто таким засобом психіка завершує образ [2,8,9].

Висновки. Провівши теоретичний аналіз наукової літератури з проблеми віктимності у жінок ми виявили, що віктимність жінок пов’язана насамперед з їх особистісними рисами та типом емоційного реагування на зовнішні стимули. Порівняльний аналіз результатів вимірювання окремих форм віктимної поведінки показав, що у жінок, які перебувають в ситуації сімейного насилля, значно вищий рівень агресивної, залежної, безпорадної і некритичної поведінки. Кореляційний аналіз показав, що з 8-ми типів особистості тільки три демонструють виражену віктимну поведінку: депресивний тип, істеричний тип та психопатичний тип. При цьому для жінок з депресивним типом особистості характерна схильність до саморуйнівної поведінки, для жінок з істеричним типом особистості характерна схильність до безпорадної, залежної, некритичної поведінки. Для жінок з переважанням психопатичних особистісних рис характерною є схильність до агресивної віктимної поведінки. Дослідження дозволяють стверджувати, що з жінками, які потрапили в ситуацію сімейного насилля, необхідно проводити психокорекційну роботу, спрямовану на формування адаптивних форм поведінки, позитивного емоційного реагування, оптимізму, самоприйняття та прийняття інших, формування лідерських якостей та врівноваженості, орієнтації на відповідальність та компетентність, а також зниження тривожності, невпевненості та сенситивності. З цією метою ефективно застосовувати глибинно-орієнтовані методи, такі як кататимно-імагінативна психотерапія.

Перспектива подальших досліджень полягає у пошуку найбільш ефективних методів психологічної профілактики і корекції віктимної поведінки жінок.

 ЛІТЕРАТУРА

1. Бовть О. Віктимна поведінка як психологічна проблема // Соціальна психологія. – 2004. – № 4 (6). – C. 14-22.
2. Боев И. В., Обухов Я. Л. Символдрама: коррекция личностных и поведенческих нарушений: монография. – Ставрополь: Сервисшкола, 2009. – 167 с.
3. Боровська О. П. Гендерний аспект проблеми насильства в сім’ї і суспільстві / О. П. Боровська, Т. Г. Прохоренко // Вісник Міжнародного Слов’янського університету. – Харків, 2006. – Т. IX. – № 1. – С. 7–12.
4. Брыжахина Ж. Д. Феномен созависимости / Наука и здравоохранение. – 2010. № 3. – С. 10-15.
5. Емельянова Е. В. Женщины в беде. Программа работы с жертвами домашнего насилия «достоинство любви». – СПб.: Речь, 2008. – 212 с.
6. Кримінологічна віктимологія: навчальний посібник / [Моісеєв Є. М., Джужа О. М., Василевич В. В. та ін.]; за заг. ред. проф. О. М. Джужі. – К.: Атіка, 2006. – 352 с.
7. Лазос Г. П. Кататимно-імагінативна психотерапія: сучасний стан розвитку та перспективи застосування у вітчизняному психотерапевтичному просторі / З. Г. Кісарчук, Г. П. Лазос // Актуальні проблеми психології [Т. 3: Консультативна психологія і психотерапія] : зб. наукових праць Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України / за ред. : С. Д. Максименка – К. : Ін-т психології імені Г. С. Костюка НАПН України; Видавець ПП Лисенко М. М., 2013. – Вип.9. – С.5–32.
8. Лазос Г. П. Технології застосування групової кататимно-імагінативної психотерапії (ГКІП) у роботі з підлітками /Г. П. Лазос // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія № 12. Психологічні науки: Зб. наук. праць. – К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2014. – с. 99-108.
9. Малкина-Пых И. Г. Психология поведения жертвы. – М.: Феникс, 2006.
10. Рекомендації Парламентських слухань «Актуальні завдання та проблеми попередження гендерного насильства» // Життя проти СНІДу. – 2006. – № 12. – С. 2–7.
11. Савчук О. М. Стратегії роботи із співзалежними жінками, які зазнають насилля в сім’ї // Практична психологія та соціальна робота. –2003.-№4. – С. 51–60.