Актуальність роботи. При вирішенні більшості завдань відбувається акт творчості, знаходиться новий шлях або створюється щось нове. У цих умовах виявляються потрібними особливі якості розуму, такі як спостережливість, вміння співставляти та аналізувати, знаходити зв’язки і залежності – все те, що в сукупності і складає творчі здібності виконавця. Область креативності є складною для досліджень і викликає безліч суперечок, оскільки емпіричне поле фактів, що стосуються даної проблеми, дуже широке. Креативність розглядається в різних концепціях та постає у вигляді частин головоломки, зібрати яку цілком ще нікому не вдалося. Ще в 60-х рр. було описано більш ніж 60 визначень креативності. Незважаючи на велику кількість дискусійних проблем, наука (генетика, фізіологія, психологія, соціологія) та реальна практика навчання багаторазово довели не тільки наявність індивідуальних відмінностей в успішності навчання, але й відмінність творчих можливостей людей, що становить їх індивідуальний творчий потенціал. Диференціація дітей у віці за їх творчим потенціалом досить різноманітна – від розумової відсталості до високої талановитості і загальної обдарованості.
Разом з тим, досі не існує методик комплексної діагностики, що дозволяють визначати загальну і специфічну обдарованість. Недостатньо вивченим залишається і питання про дивергентне (творче) мислення.
Вчені прийшли до визнання того, що творчі здібності не є синонімами здібностей до навчання і рідко відображаються в тестах, спрямованих на визначення IQ. Пильний інтерес дослідників змістився від типу вченого, обачного, точного і критично мислячого, до особистості винахідника, нестандартного, оригінального і дотепного, а здатність до творчості, яка довгий час вважалася необхідною для створення творів мистецтва, все більше й більше визнається також і основою наукових досягнень.
Зростання різноманітності і складності процесів, що виникають у сучасному світі, обумовлює необхідність навчання, виховання і розвитку людей, що володіють творчим мисленням і здатністю до нестандартного розв’язання проблем.
Підлітковий вік займає важливу фазу в загальному процесі становлення людини як особистості, коли в процесі побудови нового характеру, структури і складу діяльності дитини закладаються основи свідомої поведінки, вимальовується загальна спрямованість у формуванні моральних уявлень і соціальних установок.
Займаючи перехідну стадію між дитинством і юністю, отроцтво представляє виключно складний етап психічного розвитку. З одного боку, за рівнем та особливостями психічного розвитку отроцтво – це типова епоха дитинства, з іншого – перед нами зростаюча людина, що стоїть на порозі дорослого життя, в ускладненій діяльності якого реально намічається спрямованість на нові форми суспільних відносин.
Отже, актуальність роботи визначається реаліями часу, тим, що зараз країні потрібні люди, здатні приймати нестандартні рішення, які вміють творчо мислити. Нажаль, сучасна масова школа ще зберігає нетворчий підхід до засвоєння знань. Одноманітне, шаблонне повторення одних і тих самих дій убиває інтерес до навчання. Діти позбавляються радості відкриття і поступово можуть втратити здатність до творчості.
Метою дослідження було вивчення творчих здібностей підлітків.
Креативність можна віднести до загальних здібностей, оскільки вона відображує схильність людини до створення нового, оригінального продукту в різних сферах своєї діяльності. Креативність багатьма психологами розглядається як вищий прояв феномену людини, одна зі складових його духовної та особистісної зрілості, інтегративна властивість особистості, пов’язана з іншими її рисами (ініціативністю, винахідливістю, незалежністю, емоційністю та ін.). Існує уявлення про те, що творчість (творчий підхід) є характеристикою особливого, якісно визначеного стилю діяльності, специфічного способу вирішення особистістю життєвих завдань, який дозволяє розкрити її сутність.
Психодіагностика креативності передбачає створення таких діагностичних засобів, які дають можливість ідентифікувати творчий потенціал людини. Останнім часом в нашій країні практичні психологи (у тому числі шкільні) стали активно застосовувати різний психодіагностичний інструментарій, який включає і тести креативності. Наприклад, були адаптовані і отримали широке поширення зарубіжні методики вимірювання креативності за Е. П. Торренсом і С. Медником [20].
Досить довго творчі досягнення людини пояснювали високим рівнем загальних і спеціальних здібностей та фактично не виділяли творчі здібності як особливий вид, ототожнювали їх з інтелектом. Поштовхом для їхнього виділення як особливого виду послужили відомості про відсутність зв’язку між виконанням тестів інтелекту і успішністю вирішення проблемних ситуацій. Було також відзначено, що творчі можливості людини не співпадають із здібностями до навчання. Тенденція до виділення креативності як специфічного виду здібностей виникла в 50-х роках XX ст. і пов’язана насамперед з іменами відомих американських психологів Л. Терстоуна і Дж. Гілфорда [6]. Л. Терстоун проаналізував можливу роль у креативності здібностей швидко засвоювати і різними способами використовувати нову інформацію. Він відзначив роль у творчих досягненнях індуктивного мислення і деяких особливостей сприйняття, а також звернув увагу на те, що творчі рішення найчастіше приходять у момент релаксації, розсіювання уваги, а не в момент зосередження над вирішенням проблеми. Креативність почали розглядати як здатність створювати нові ідеї, стали безпосередньо пов’язувати з творчими досягненнями.
Вивчення креативності за кордоном ведеться в основному в двох напрямках. Один пов’язаний із питанням про те, чи залежить вона від інтелекту, і орієнтується на вимірювання пізнавальних процесів у зв’язку з креативністю. Інший напрям займається з’ясуванням того, чи є особистість з її психологічними особливостями суттєвим аспектом креативності, і характеризується увагою до особистісних та мотиваційних рис.
Спроби визначити креативність за допомогою пізнавальних змінних спрямовані на оцінку незвичайних інтелектуальних факторів і пізнавальних стилів. Дж. Гілфорд і його співробітники, починаючи з 1954р., виділили 16 гіпотетичних інтелектуальних здібностей, що характеризують креативність. Серед них такі: 1) швидкість думки (кількість ідей, що виникають в одиницю часу); 2) гнучкість думки (здатність переключатися з однієї ідеї на іншу); 3) оригінальність (здатність виробляти ідеї, що відрізняються від загальновизнаних поглядів); 4) допитливість (чутливість до проблем в навколишньому світі); 5) здатність до розроблення гіпотези, іррелевантність (логічна незалежність реакції від стимулу); 6) фантастичність (повна відірваність відповіді від реальності за наявності логічного зв’язку між стимулом і реакцією).
Дж. Гілфорд об’єднав ці фактори під загальною назвою «дивергентне мислення», яке проявляється тоді, коли проблема тільки ще повинна бути визначена або розкрита і коли не існує заздалегідь встановленого шляху вирішення (на відміну від конвергентного мислення, що орієнтується на відоме або «підходяще» рішення проблеми).
Особливий тип інтелектуальних здібностей, названий креативністю, в даний час продовжує широко вивчатися англо-американськими психологами. Отримані в їхніх дослідженнях дані дозволяють констатувати наступне: 1) існує зв’язок креативності з творчими досягненнями особистості, однак сутність цієї властивості досі до кінця не з’ясована; 2) поки що не можна з повною впевненістю відокремити креативність від інтелекту в традиційному розумінні; 3) досі не знайдено надійних способів вимірювання креативності.
Найвідомішими і широко застосовуваними для вимірювання креативності є Тести Е. П. Торренса (Тоrrаnсе Tests of Creative Thiming) [20]. Незважаючи на декларовану ним задачу сконструювати тестові завдання як модель творчого процесу та відобразити в них не результат, а процес творчості, в дійсності тести Торренса (особливо вербальні) схожі на Південнокаліфорнійські тести Дж. Гілфорда, а іноді є їх адаптацією. Крім того, показники за тестами запозичені Е. Торренсом у Дж. Гілфорда. Однак Е. Торренс не намагався створити факторно чисті тести (що відображують по одному фактору), а прагнув відобразити в них складність творчих процесів. Їхні формальні характеристики (надійність, валідність) трохи краще за Дж. Гілфорда, але все ж недостатні.
Е. Торренс розробив 12 тестів, згрупованих у вербальну, образотворчу і звукову батареї. Він вважав за краще не використовувати в назвах своїх методик термін «креативність», позначивши їх як батареї на вербальне, образотворче і словесно-звукове творче мислення. Час виконання кожного субтесту обмежений. Основними показниками за тестом є швидкість, гнучкість, оригінальність і ретельність розробки.
Незважаючи на прагнення психологів протиставити творче мислення репродуктивному, на практиці тести креативності будувалися за тими ж принципами, що й тести інтелекту, тобто були швидкісними методиками із жорстко заданим вмістом. Дослідники вважають, що основний їхній недолік – неврахування мотивації та інших особистісних характеристик індивідів, які є суттєвими аспектами творчих здібностей.
Даних про зв’язок тестів Е. Торренса з критеріями творчих досягнень недостатньо. Дехто вказує на їхню малу прогностичність. Так, дослідження Д. Когана і А. Панкова, в якому порівнювалися результати вимірювання креативності учнів у V і X класах з творчими досягненнями після закінчення школи (відповідно, через 7 років і 2 роки), показало, що коефіцієнти кореляції для п’ятикласників дорівнюють 0, а для X класу – дуже малі й незначні.
Д. Б. Богоявленською був запропонований «метод креативного поля», що дозволяє випробуваному без дії зовнішнього стимулу перейти від здійснення заданої діяльності до теоретичного узагальнення та аналізу заданої ситуації [1].
Принципами «креативного поля» є: 1) відмова від зовнішнього спонукача і запобігання оціночної стимуляції; 2) відсутність «стелі» в дослідженні об’єкта – необмежене поле діяльності; 3) тривалість експерименту.
У межах цього методу було сконструйовано кілька методик, які проходили перевірку на валідність. Автор зазнав значних труднощів в знаходженні зовнішнього критерію. Творча успішність встановлювалася методом експертних оцінок, що мають цілий ряд недоліків. Отримані кореляції експериментальних оцінок інтелектуальної ініціативи із зовнішнім критерієм дуже високі, але суб’єктивність обраного критерію не дозволяє вважати висновки про валідність розроблених методик остаточними. Роботи в цьому напрямку досі тривають.
Діяльність – це життя свідомості, механізм якої зводиться до взаємодії активної свідомості з пасивним несвідомим, тоді як творчість є життя домінуючого несвідомого при взаємодії з пасивною свідомістю.
Для прояву творчих здібностей необхідною є своєрідна обстановка – креативне середовище, що характеризується наступними ознаками: 1) оптимальною мотивацією, що передбачає середній рівень мотивації досягнення (закон Йоркса-Додсона: максимальна продуктивність діяльності можлива лише за підтримки мотивації досягнення на середньому рівні), а також відсутність змагальної мотивації та мотивації соціального схвалення; 2) невимушена обстановка, що характеризується відсутністю загрози і примусу, прийняттям і стимулюванням будь-яких ідей, свободою дій і відсутністю критики.
В процесі створення творчого продукту виділяється ряд обов’язкових стадій: 1) поява нестандартної проблеми і виникнення протиріччя між необхідністю та неможливістю її розв’язання; 2) зародження та оптимізація мотивації до вирішення завдання; 3) дозрівання ідеї в процесі раціонального відбору та накопичення суми знань про проблему; 4) логічний «глухий кут», супроводжуваний обов’язковою фрустрацією емоційно-вольової сфери особистості; 5) осяяння (інсайт) – інтуїтивне прозріння, що ніби виштовхує потрібну ідею у свідомість; 6) експериментальна перевірка ідеї.
Таким чином, при всьому різноманітті психологічних теорій креативності, існує ряд основоположних ознак творчої діяльності, впливаючи на які можна, тією чи іншою мірою, підвищувати продуктивність творчого мислення та розвивати творчі здібності особистості підлітка.
Якість творчих здібностей визначається тією діяльністю, умовою успішного виконання якої вони є. Виникаючи на основі задатків, творчі здібності школяра-підлітка розвиваються в процесі і під впливом діяльності, яка вимагає від дитини певних здібностей.
В дослідженні брали участь підлітки: учні старших класів, а також студенти перших курсів вищих навчальних закладів. Вибірка склала 25 респондентів, з яких 20 дівчат і 5 хлопців, віком 14-18 років.
Було здійснено теоретичний аналіз наукової літератури з аналізу природи творчих здібностей та їх діагностики, а також особливостей розвитку креативності у підлітковому віці. Далі проведено емпіричне дослідження творчих здібностей підлітків, для якого було обрано стандартизовані методики, що дозволяють дослідити вербальну та невербальну креативність підлітків: 1. тест віддалених асоціацій С. Медника (діагностика вербальної креативності); 2. тест творчого мислення Е. П. Торренса (діагностика невербальної креативності).
Методика тесту С. Медника адаптована в лабораторії психології здібностей Інституту психології Російської академії наук на вибірці школярів старших класів Л. Г. Алексєєвою, Т. В. Галкіною, а також на вибірці менеджерів віком 23-35 років – О. М. Вороніним. Ми використовуємо підлітковий варіант, дана версія тесту розрахована на дітей від 12 років [9].
Тест призначений для діагностики вербальної креативності, яка визначається як процес перекомбінування елементів ситуації. В даному випадку в якості стимульного матеріалу піддослідним пропонуються словесні тріади (трійки слів), елементи яких належать до взаємно віддалених асоціативних областей. Випробуваному необхідно встановити між ними асоціативний зв’язок шляхом знаходження четвертого слова, яке об’єднувало б елементи таким чином, щоб з кожним з них воно утворювало якесь словосполучення.
Тест С. Медника дозволяє перевірити такі параметри вербальної креативності як швидкість придумування вербальних асоціацій, оригінальність, незвичайність асоціювання, цілеспрямованість асоціацій. Він складається з тренувального завдання (розминки) і двох основних серій. У розминці використовуються пари слів. У серіях використовуються 39 «трійок» слів. Слова один з одним мало пов’язані і самі по собі, і в асоціативному плані.
Перша і друга серія проводяться з інтервалом в 3-5 днів. Можливо індивідуальне та групове проведення тесту. У разі групового тестування, оптимальний розмір групи – 5-7 осіб.
Тест креативності Е. П. Торренса (Torrance Test of Creative Thinking) розроблений професором психології Університету штату Джорджія (США) Еліс Пол Торренс в 1966 році. Тест призначений для діагностики креативності починаючи з дошкільного віку (5-6 років).
На думку Торренса, креативність виявляється в ситуаціях дефіциту знань, в моменти включення нової інформації у вже сформовану структуру знань, в процесі відшукування відсутніх знань, при пошуку виходу з критичної ситуації, при перевірці знань і повідомленні результатів. За основу тесту автор взяв концепцію дивергентного мислення Дж. Гілфорда, істотно доопрацювавши її у своєму тесті діагностики креативності.
Е. П. Торренс виділяє наступні основні параметри, що характеризують креативність і визначають зміст цього феномена.
1. Фактор швидкості (продуктивності) відображує здатність до породження великої кількості ідей, виражених у словесних формулюваннях або у вигляді малюнків, та вимірюється числом результатів, відповідних вимогам завдання. Цей показник корисний, перш за все, тим, що він дозволяє зрозуміти інші показники. Імпульсивні, банальні і навіть дурні відповіді дозволяють отримати високий бал за цією шкалою.
2. Фактор гнучкості оцінює здатність висувати різноманітні ідеї, переходити від одного аспекту проблеми до іншого, використовувати різноманітні стратегії вирішення проблем. Низькі показники гнучкості можуть свідчити про ригідність (в’язкість) мислення, низьку інформованість, обмеженість інтелектуального розвитку або низьку мотивацію. Високі значення припускають протилежні характеристики, але надзвичайно висока гнучкість може відображати метання випробуваного від одного аспекту до іншого і нездатність дотримуватися єдиної лінії в мисленні. Гнучкість у поглядах і діях з образами не пов’язана з легкістю зміни аспектів у словесній сфері.
3. Фактор оригінальності характеризує здатність до висунення ідей, що відрізняються від очевидних, банальних чи твердо встановлених. Ті, хто отримують високі бали оригінальності, зазвичай, характеризуються високою інтелектуальною активністю і неконформністю. Вони здатні робити великі розумові «стрибки» або «зрізати кути» при пошуку рішення, але це не означає імпульсивності, оригінальність рішень передбачає здатність уникати очевидних і тривіальних відповідей.
Слід враховувати, що надзвичайно висока оригінальність відповідей може спостерігатися при деяких психічних або невротичних розладах. Тому ще раз варто підкреслити необхідність різнобічного обстеження.
4. Фактор розробленості, деталізації ідей використовується тільки для оцінки фігурних тестів, але багато хто з дослідників вважає його досить корисним. Високі значення цього показника характерні для учнів з високою успішністю, для тих, хто здатний до винахідницької і конструктивної діяльності.
5. Точність – фактор, що характеризує стрункість, логічність творчого мислення, вибір адекватного рішення, відповідного поставленій меті.
Повний варіант методики Е. П. Торренса містить 12 субтестів, згрупованих у три батареї. Перша призначена для діагностики словесного творчого мислення, друга – невербального творчого мислення (образотворче мислення) і третя – для словесно-звукового творчого мислення. Тест дозволяє оцінити: вербальну і образну креативність, а також окремі креативні здібності: швидкість, гнучкість, оригінальність мислення, здатність бачити суть проблеми, здатність опиратися стереотипам; прогноз шкільної адаптації креативних учнів, експертиза та виявлення навчальних програм, що сприяють розвитку креативного мислення та реалізації творчого потенціалу особистості.
Оптимальний розмір групи – 15-35 випробовуваних. Для молодших дітей розмір груп слід зменшити до 10-15 осіб, а дошкільнятам краще підійде індивідуальне тестування. Час виконання фігурної форми тесту – 30 хвилин.
Інтерпретація результатів першого тесту (віддалених асоціацій С. Медника) здійснювалася за трьома показниками: кількість асоціацій (Мал.1), індекс оригінальності (Мал.2.) та індекс унікальності відповідей (Мал.3). Для додаткової наочності на кожному з графіків відразу зіставлені результати, отримані в першій та другій серіях тесту.
Інтерпретація результатів даного тесту залежить від специфіки вибірки, тому адекватні та надійні висновки про окрему людину можна отримати лише в рамках даної вибірки або схожої з нею.
Мал. 1. Динаміка показника кількості асоціацій за тестом С. Медника
Мал. 2. Динаміка індексу оригінальності за тестом С. Медника
В цілому вже у другій серії тесту ми спостерігаємо високий рівень вербальної креативності підлітків. Лише 6 з 25 респондентів отримали результати нижче середнього.
Мал.3. Динаміка індексу унікальності відповідей за тестом С. Медника
Індекс унікальності показує, скільки нових, оригінальних рішень здатен запропонувати респондент в загальній масі виконаних завдань. Їхня кількість відображує, перш за все, ступінь вербальної продуктивності та свідчить про рівень понятійного мислення. Крім того, цей індекс значною мірою корелює з мотивацією досягнення, тобто чим вища кількість відповідей, тим більша й особиста мотивація досягнення піддослідного.
Як нам відомо, серії тесту С. Медника відрізнялися між собою лише установкою на оригінальність. Дивлячись на одержані в результаті всіх підрахунків графіки, бачимо яскраву демонстрацію того, наскільки важливим чинником є мотивація. Переважна більшість респондентів, отримавши у другій серії додаткову спрямованість на оригінальність, змогла значно поліпшити свої результати за всіма показниками.
В свою чергу, другий тест (творчого мислення Е. П. Торренса) дає нам змогу дослідити такі показники як швидкість та гнучкість (Мал.4), оригінальність, ретельність розробки, абстрактність назв та опір замиканню.
Мал.4. Узагальнені показники швидкості та гнучкості за тестом Е. П. Торренса
Але через громіздкість викладок та їхню невелику показовість для нас саме в цій роботі частину показників ми випустимо з уваги. Натомість докладніше зупинимося на більш цікавому для нас зараз узагальненому показнику образної креативності. Саме цей показник більш стабільно та надійно відображує творчий потенціал особистості, оскільки в його складі враховуються всі перелічені величини, які дає змогу дослідити тест Торренса (швидкість, оригінальність, ретельність розробки, абстрактність назв, опір замиканню).
Як нам вже відомо з теоретичного матеріалу, образна креативність має позитивну кореляцію з вербальною креативністю, але сила зв’язку між ними середня або мала. Тому у однієї й тієї ж людини рівні розвитку вербальної та образної креативності можуть суттєво відрізнятися.
Оскільки тест Торренса проводився вже після тестів вербальної креативності, можемо вважати, що респонденти зберігали отриману раніше установку на оригінальність відповідей. Тому ми спробуємо порівняти результати другої серії тесту С. Медника з узагальненими показниками образної креативності тесту Е. П. Торренса (Мал.5).
Мал.5. Порівняння показників вербальної та невербальної за тестами С. Медника та Е. П. Торренса
Таким чином, ми бачимо, що результати, отримані за допомогою різних методик, не лише не суперечать один одному, а й підтверджують теорію та зроблені нами висновки. Добре помітно, що респонденти з високою вербальною креативністю отримали також високі результати за узагальненим показником образної креативності, та навпаки.
Обидві методики показали досить високі результати креативності серед досліджуваних підлітків. Це можна пояснити тим, що у вибірку потрапили люди, які добровільно виявили бажання взяти участь у психологічному дослідженні, а значить, заздалегідь налаштовані на саморозвиток і зацікавлені в різнобічній роботі над собою. Саме тому переважна більшість опитаних продемонструвала рівень креативності вище середнього.
Розглянуті методики не тільки не суперечать одна одній, а лише ще раз підтверджують отримані дані.
Цікавим виявився той факт, що хлопчики продемонстрували в середньому більш високі та стабільні результати за всіма тестами. Гадаю, це можна пояснити більш серйозним, «чоловічим», підходом до вирішення поставлених завдань, кращим вмінням сконцентруватися, а також меншою емоційністю в порівнянні з дівчатками. І це зайвий раз демонструє нам складність структури та багатогранність такого феномену людської психіки як креативність.
