Автори:Войтенко Олена Василівна, кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології МАУП, Балдіна Софія Володимирівна, студентка кафедри психології ІСНіС Гейдара Алієва, МАУП.
Постановка наукової проблеми. Психічні розлади в учасників бойових дій є розповсюдженими формами патологічних станів. Особливості життя в бойових умовах призводять до того, що соціальний стан військовослужбовців характеризується так званою кризою ідентичності, тобто втратою цілісності і віри в свою соціальну роль. Це проявляється в порушенні здатності учасників бойових дій оптимально проявляти себе у складних соціальних взаємодіях, в яких відбувається самореалізація людської особистості. Багато з таких людей втратили інтерес до суспільного життя, знизилася їх активність при вирішенні власних життєво важливих проблем. Нерідко спостерігається втрата здатності до співпереживання і потреба в душевній близькості з іншими людьми.
Специфічна психічна травма призводить до психічних розладів, що мають спільні ознаки, що дозволило виділити їх і надати офіційну назву, прийняту Всесвітньою організацією охорони здоров’я – посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Дослідження показують, що найпоширеніші симптоми ПТСР наступні: втрата сенсу життя; відчуття нереальності власного існування; виникнення відчуття наближення катастрофічних змін в житті, швидкої смерті; неадекватне заниження або завищення самооцінки; втрата відчуття самоідентичності, відчуття внутрішньої дезінтеграції; почуття провини; почуття безпорадності або навпаки – неадекватна переоцінка власних можливостей; відчуження власного минулого, родичів та близьких; нав’язливе намагання осмислити свій досвід у психотравмуючих ситуаціях; постійне переживання травмуючої ситуації або навпаки – в небажанні пам’ятати про неї; підвищена тривожність або зневага реальної небезпеки; неадекватне підвищення або пригнічення емоційної чутливості; агресивність та запальність; замкненість, суїцидальні думки; прояв асоціальних тенденцій; потреба в нових «гострих» відчуттях. Крім того, негативні психологічні наслідки психотравмуючого бойового стресу можуть виражатися у загостренні тих рис характеру військовослужбовців, які утруднюють взаємодію з іншими людьми. Негативні психологічні наслідки можуть проявлятися у нав’язливих спогадах, кошмарах, проблемах сну, страхах, різких коливаннях настрою, різкому зниженні працездатності, помітному зниженні ефективності саморегуляції та самоконтролю.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Посттравматичний стресовий розлад привертає увагу великої кількості дослідників, у першу чергу у зв’язку зі значною його поширеністю, частим прихованим перебігом, схильністю до хронізації процесу та фіксації хворобливих симптомів у вигляді стійких змін особистості.
Дослідження Лазебної Є.О., Малкіної-Пих І.Г., Ромека В.Г.,
Тарабріної Н.В., Вельтищева Д.Ю. Бобнева М.І., Гарнець О.М., Гончар П.С., Єрмакова І.Г., Яковенко С.І., Бурлачука Л.Ф., Похилько В.І., Ханіна Ю.Л., Шмельова А.Г. доводять, що в умовах бойових дій психіка людини отримує серйозні травми, які здатні призвести до небажаних наслідків – від порушень сну та підвищення дратівливості до серйозних психічних проблем, які приводять людину до психіатричного закладу.
На даний момент накопичено достатньо спеціальних знань, практичних методик і технік для вирішення надзвичайно актуальної, суспільно значущої задачі — реабілітації військовослужбовців, які брали участь у локальних війнах і військових конфліктах. Центральним моментом практичної роботи з цією категорією військовослужбовців є реадаптація до мирного цивільного життя, психологічна реабілітація, які неможливі без подолання психологічних наслідків війни: посттравматичного стресового розладу. На війні людина не тільки є свідком насильства, але і є його активним учасником. І те, і інше служить джерелом травматичних переживань. Те, яким чином це відбивається на психіці військовослужбовця, вже давно служило предметом досліджень, в основному клініцистів, а в останні роки до вирішення цих проблем долучилися і психологи. Отже, актуальність даної проблеми та недостатня розробленість її психологічного аспекту стала підставою для вибору теми дослідження
Мета статті полягає в узагальненні та інтерпретації результатів дослідження психологічних особливостей симптомів ПТСР в учасників бойових дій.
Виклад основного матеріалу дослідження з обґрунтуванням отриманих результатів. На основі теоретичного аналізу з’ясовано зміст поняття бойовий стрес та його вплив на фізичне та психічне здоров’я військовослужбовців, симптоматику посттравматичного синдрому, сутність психологічної реабілітації військовослужбовців, її принципи, завдання та етапи.
Бойовий стрес являє собою певну сукупність субреактивних станів, які переживає військовослужбовець у процесі адаптації до несприятливих для життєдіяльності та загрозливих умов (стресорів) бойової обстановки. Інтенсивність переживання військовим бойового стресу залежить від сили та тривалості впливу на психіку, особливостей реагування військовослужбовця на його вплив. Перебування в умовах бойового стресу може спричинити у подальшому розвиток ПТСР[2].
У процесі роботи нами були визначені основні методичні засади для проведення емпіричного дослідження, в якому взяли участь 32 працівника підрозділу-учасника антитерористичної операції на сході України; обрано і обґрунтовано психологічний інструментарій, визначено досліджувані показники. Дослідження було спрямоване на виявлення психологічних особливостей прояву симптомів ПТСР в учасників бойових дій,
Для нашого емпіричного дослідження були застосовані наступні методики:
1) Шкала Ч.Д. Спілберга, Ю.Л. Ханіна (Шкала самооцінки рівня тривожності) [5].; 2) Шкала депресії Бека (BDI) [5].; 3) Модифікована шкала IES-R[3].; 4) Методика САН[5].
За результатами методики Ч.Д. Спілберга, Ю.Л. Ханіна (Шкала самооцінки рівня тривожності) вибірка характеризується середнім рівнем реактивної тривожності (середній бал — 35,8), яка розглядається як тенденція сприймати досить широке коло ситуацій як загрозливих для себе. Серед досліджуваних 6 (19%) осіб мають низький рівень реактивної тривожності, 16 (50%) осіб мають середній рівень, 10 (31%) – завищений. Дані показники свідчать про наявність тенденції до підвищеного рівня тривожності групи у порівнянні з нормою (рис 1).
Рис. 1. Рівень реактивної тривожності за методикою Ч.Д. Спілберга, Ю.Л. Ханіна (Шкала самооцінки рівня тривожності) (у %)
Реактивна тривожність характеризується суб’єктивними пережитими емоціями, напругою, занепокоєнням, нервозністю. Дуже висока реактивна тривожність викликає порушення уваги, іноді порушення тонкої координації. Занадто низький її рівень може погано позначитися на результатах діяльності. Стан реактивної тривожності виникає як емоційна реакція на стресову ситуацію. Зазвичай рівень реактивної тривожності змінюється (підвищується або знижується) напередодні важливих зустрічей, перед виконанням відповідальних завдань, змаганнями, виступами в аудиторії.
Особистісна тривожність характеризує схильність людини сприймати коло життєвих ситуацій, як загрозливі для неї та реагувати на них станом тривоги; висока особистісна тривожність підвищує ймовірність виникнення дезадаптаційних станів, емоційних та невротичних розладів (рис.2).
Рис.2. Рівень особистісної тривожності за методикою Ч.Д. Спілберга, Ю.Л. Ханіна (Шкала самооцінки рівня тривожності) (у %)
Як видно на рисунку 2 більшість досліджуваних — 56,2 % (18 осіб) має середній рівень особистісної тривожності. Високий рівень особистісної тривожності виявлений у 28 % (9 осіб). Низький рівень особистісної тривожності був виявлений у 16 % (5 осіб) досліджуваних.
Виявлена тривожність може бути результатом недавно пережитих травмуючих подій, емоційне враження від яких ще не втратило свого впливу на особистість. В даному випадку статистично завищені показники високого рівня тривожності свідчить про наявність тенденції до розвитку симптоматики ПТСР, оскільки тривожність є одним із основних його проявів.
Результати методики депресії Бека (BDI) свідчать про наявність депресивного стану у всіх опитаних військовослужбовців — наявність легкої депресії вибірці (середній бал — 10,2). Було виявлено що більшість досліджуваних — 20 осіб (62%) — має ознаки субдепресивного стану або легкої депресії, які супроводжуються пригніченим настроєм, вираженою втомою та мінливим самопочуттям, Серед піддослідних 3 (9%) особи перебувають у стані депресії середнього рівня. Протягом тривалого часу (від двох неділь та більше) у них спостерігається роздратованість, втрата інтересу чи відсутність задоволення від раніше приємної справи; тривога або страх. Виявлено, що 9 осіб (29%) не мають схильності до депресії (рис.3).
Рис.3. Рівень депресії за методикою депресії Бека (BDI) (у%)
Основні симптоми депресії: пригнічений настрій (інколи роздратованість) на протязі довгого часу (від двох неділь та більше); втрата інтересу чи задоволення від раніше приємної справи; виражена втома. Додаткові симптоми депресії: песимізм; відчуття провини, безкорисності, тривоги або страху; занижена самооцінка; погіршення здібності зконцентруватися чи приймати рішення, забудькуватість; думки про смерть чи самогубство; нестабільний апетит, зниження чи додавання у вазі; порушений сон, присутність безсоння чи пересипання.
Діагноз «мала депресія» ставиться, якщо присутній подавлений настрій і ще два інші симптоми. Але не суттєво важливо, мала ця депресія чи велика, в будь якому випадку депресія – це не просто поганий настрій (як деякі звикли вважати), а реальне захворювання. Депресія потребує лікування (психотерапії), а не порад.
Зазначені результати стосовно наявності депресивного стану у досліджуваних також свідчать про наявність тенденції розвитку проявів симптоматики ПТСР.
За результатами шкали IES-R вибірка має незначні ознаки схильності до розвитку ПТСР (середній бал — 28,4), що означає наявність деяких з симптомів розвитку ПТСР, які проявляються в нічних кошмарах, нав’язливих почуттях, образах або думках, спроб пом’якшення або уникнення переживань, пов’язаних з травматичним подією, зниження реактивності, в таких характеристиках особистості, як злість і дратівливість, гіпертрофована реакція переляку, труднощі з концентрацією, психофізіологічне збудження, обумовлене спогадами, безсоння та інших.
Серед опитуваних 2 (6%) особи виявили середній, наближений до високого рівень схильності до ПТСР, 6 (19%) осіб не мають даної схильності взагалі, 24 (75%) особи – наближений до середнього рівень (рис.4).
Дані показники свідчать про наявність психологічних та психічних процесів, які являються характерними для розвитку ПТСР.
Рис.4. Рівень прояву симптомів ПТСР за шкалою IES-R (у %)
За результатами методики САН було виявлено нормальний функціональний стан членів вибірки (середній бал — 51), що свідчить про нормальний, переважно хороший настрій та фізичне самопочуття піддослідних. Серед членів вибірки 4 (13%) показали занижену інтегральну оцінку за даною методикою, 6 (19%) високий показник, 22 (68%) – середній (рис.5).
Рис.5. Рівень самооцінки психоемоційного стану за методикою САН (у %)
Отже, одержані результати діагностики учасників бойових дій свідчать про наявність тенденції до розвитку симптоматики ПТСР та необхідність профілактичної та корекційної роботи.
Висновки і перспективи подальшого дослідження. Перебування в умовах бойового стресу може спричинити у подальшому розвиток ПТСР. На психічному, фізіологічному та біохімічному рівнях функціонування людини під впливом гострого або хронічного стресу відбуваються незворотні зміни, що здійснюють вплив на особистість в цілому. Психіка людей, перебудована під потреби бою, виявляється непридатною до мирного життя, стандартних цінностей суспільства, до оцінки мирними громадянами військових подій та ін. ПТСР проявляється у таких симптомах, як наявність у життєвому досвіді людини події, яка для більшості стала б травмуючим фактором, регулярне повернення психіки до переживання, пов’язаного з травмуючою подією, Сни та нічні страхіття, пов’язані з травмуючи ми подіями, які носять повторюваний та впізнаваний характер – сни «крутяться» навколо однієї чи двох ситуацій та пов’язані із загрозою життю, стійке прагнення людини уникнути або «блокувати» спогади, стійкі симптоми, які відображають переважання процесів збудження над процесами гальмування, схильність до алкогольної або наркотичної залежності, великий відсоток розладів статевого характеру на психологічному ґрунті у поєднанні з швидкою фізичною виснаженістю організму, почуття провини, викликане травмуючою ситуацією, переноситься на звичайну життєдіяльність.
Виходячи з встановлених нами основних симптомів ПТСР, методика констатувального етапу дослідження складалася з визначення рівня ситуативної та особистісної тривожності досліджуваних, наявності симптомів депресивного стану, ступеню прояву симптомів ПТСР і загального рівня психоемоційного стану військових.
Виявлено, що досліджувані учасники бойових дій мають тенденцію до підвищеного рівня тривожності. Виявлено перевагу середнього рівня реактивної тривожності у більшості досліджуваних, яка розглядається як тенденція сприймати досить широке коло ситуацій як загрозливих для себе і характеризується напругою, занепокоєнням, нервозністю. Діагностовано також наявність у більшості опитаних помірної особистісної тривожності. Але помітна кількість досліджуваних має висоий рівень особистісної тривожності, яка характеризує стійку схильність сприймати велике коло ситуацій, як загрозливі, реагування на такі ситуації станом тривоги. Висока особистісна тривожність пов’язана з наявністю невротичного конфлікту, з емоційними і невротичними зривами і з психосоматичними захворюваннями. Виявлена тривожність може бути результатом недавно пережитих травмуючих подій, емоційне враження від яких ще не втратило свого впливу на особистість. В даному випадку статистично завищені показники високого рівня тривожності свідчить про наявність тенденції до розвитку симптоматики ПТСР, оскільки тривожність являється одним із основних його проявів.
Виявлено що більшість досліджуваних має ознаки субдепресивного стану або легкої депресії, які супроводжуються пригніченим настроєм, вираженою втомою та мінливим самопочуттям. Серед досліджуваних кілька осіб перебувають у стані депресії середнього рівня. Протягом тривалого часу (від двох неділь та більше) у них спостерігається роздратованість, втрата інтересу чи відсутність задоволення від раніше приємної справи; тривога або страх.Результати стосовно наявності депресивного стану у досліджуваних також свідчать про наявність тенденції розвитку проявів симптоматики ПТСР.
З’ясовано, що досліджувана вибірка має ознаки схильності до розвитку ПТСР, що означає наявність деяких з симптомів розвитку ПТСР, які проявляються в нічних кошмарах, нав’язливих почуттях, образах або думках, спроб пом’якшення або уникнення переживань, пов’язаних з травматичним подією, зниження реактивності, в таких характеристиках особистості, як злість і дратівливість, гіпертрофована реакція переляку, труднощі з концентрацією, психофізіологічне збудження, обумовлене спогадами, безсоння та інших.
Виявлено в цілому нормальний функціональний стан членів вибірки, що свідчить про нормальний, переважно хороший настрій та фізичне самопочуття досліджуваних. Серед членів вибірки більшість досліджуваних має середній рівень оцінки психоемоційного стану, кілька осіб показали занижену і високу інтегральну оцінку за даною методикою.
Отже, результати проведеного дослідження показали необхідність подальшої серйозної і планомірної роботи з оптимізації психологічного стану досліджуваних учасників бойових дій, враховуючи виявлену наявність тенденції до розвитку симптоматики ПТСР.
Список використаних джерел
- Лазебна Є.О., Зеленова М.Є. Военно-травматический стресс: особенности посттравматической адаптации участников боевых действий // Психологический журнал, 1999. – Т.20. – № 5. – С.63- 80.
- Литвинцев С.В., Снедков Е.В., Резник A.M. Боевая психическая травма: Руководство для врачей. – М.: ОАО «Издательство «Медицина», 2005. – 432 с.
- Основные типы психической дезадаптации у бывших воинов- интернационалистов: Психологическая диагностика и психотерапия: Методические рекомендации / Карвасарский Б.Д., Алексеева Д.А., Ташлыков В.А. и др. – Л.: Педагогика, – 246 с.
- Пушкарев А.Л., Доморацкий В.А., Гордеева Е.Г. Посттравматическое стрессовое расстройство: диагностика, психофармакотерапия, психотерапия. М.; Изд-во Института психотерапии, 2000. – 128 с.
- Фетискин Н.П. Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп / Н. П. Фетискин, В. В. Козлов, Г. М. Мануйлов. – М.: Изд-во Институт психотерапии, 2002. – 490 с.
