Автори: Сухарєва Є. М. , Прокоф’єва О.О., Мелітопольськийдержавний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького
В ході соціалізації людина поглиблює свої емоційні зв’язки з іншими, розширює спілкування з різними людьми, групами, суспільством у цілому. Таким чином відбувається становлення образу Я. Cамосвідомість не виникає в людини відразу, а формується поступово упродовж життя, залежно від різних соціальних впливів, і включає такі компоненти як самопізнання та
самоставлення.
Самоставлення особистості розуміється як складне когнітивно-афективне утворення, зрілість якого визначається якістю взаємозв’язку і ступенем узгодженості складових. Його структура складається з двох компонентів:раціонального ставлення до себе як суб’єкта соціальної активності («образ-Я» або категоріальне «Я») і емоційно-ціннісного ставлення до себе – переживання оцінки власної значущості як суб’єкта соціальної активності, які утворюють рефлексивне «Я».
Позитивне стійке самоставлення лежить в основі віри підлітка у свої можливості, самостійність, енергійність, пов’язане з його готовністю до ризику, обумовлює оптимізм відносно очікування успішності своїх дій у ситуації невизначеності.
Негативне самоставлення є джерелом різних труднощів у спілкуванні, оскільки підліток з таким ставленням до себе заздалегідь упевнений в тому, що оточуючі погано до нього ставляться. Проблема гідності, цінності свого «Я» майже повністю поглинає його увагу, у зв’язку з чим рівень активності підлітка надмірно підвищується, ускладнюючи тим самим вибір адекватного способу взаємодії, його поведінка стає ригідною.
Підлітковий вік – один із найскладніших і водночас один із найбільш важливих періодів у житті людини. У цей короткий період дитина проходить великий шлях у своєму розвитку. Це період конфліктів з собою та іншими, який супроводжується змінами настрою та нерозумінням себе. Це час конфронтації з найближчими людьми, період виклику всім та бажання показати іншим, що «я щось значу». У цей час дитина
починає аналізувати себе: «яка я людина?», «чого хочу в житті?», «чому до мене саме так ставляться?». Важливу роль у цьому процесі відіграє самоставлення, що і зумовлює актуальність нашого дослідження.
Одним з перших дослідників, що займалися вивченням проблеми «Я» у психології й засновником розробки проблеми самооцінки, був В. Джеймс. Проблему самоставлення досліджували такі вчені, як Б.Г. Ананьєв, І.С. Кон, О.М. Леонтьєв, В.Н. М’ясищев, В.В. Столін, К. Роджерс, С.Л. Рубінштейн, Д.М. Узнадзе, І.І. Чеснокова, Д.Б. Ельконін. А також вітчизняні: Г.С. Костюк, К.О. Абульханова-Славська, Л.С.Виготський, Л.І. Божович, В.А. Ядов та інші. Їхні праці зробили вагомий внесок у розробку основних теоретичних положень проблеми самоставлення особистості. Мета полягає у вивченні психологічних особливостей самоставлення у підлітків.
Підлітковий і ранній юнацький період – етап онтогенезу, що знаходиться між дитинством і юністю. Він охоплює період від 10-11 до 16-17 років, збігаючись у сучасній українській школі з часом навчання дітей у V-XI класах. Початок періоду характеризується появою низки специфічних рис, найважливішими з яких є прагнення до спілкування з однолітками і появу в поведінці ознак, що свідчать про прагнення затвердити свою самостійність, незалежність, особистісну автономію[5, 4].
Я – концепція включає в себе такі поняття, як самооцінка і самосвідомість[3]. Самооцінка – афективна оцінка цього представлення, яка може володіти різною інтенсивністю, оскільки конкретні риси образу Я можуть викликати більш чи менш сильні емоції, пов’язані з їх прийняттям або осудом[1, 90]. Самосвідомість – це усвідомлення людиною свого знання, морального обличчя та інтересів, ідеалів і мотивів поведінки, цілісна оцінка самого себе як діяча, як істоти, яка відчуває і мислить. Самоставлення – це ставлення до самого себе. Воно не може одночасно й раптово виникнути зі ставленням до зовнішніх щодо людини об’єктів. Ставлення до самого себе – це осмислене ставлення до власних суб’єктивних утворень, тобто особистісних властивостей[4]. Зростання самосвідомості підлітка призводить до того, що він іноді, остаточно прискіпливо оцінює свою зовнішність і душевні властивості. В підлітковому віці з᾽являється новоутворення – самоставлення, при цьому підліток починає усвідомлювати себе як особистість – член суспільства і учасник міжособистісних взаємин, але центральним новоутворенням у самоставленні підлітка – почуття дорослості, що виявляється в прагненні бути й вважатись дорослим, провідною діяльністю, якого виступає інтимно – особистісне спілкування, провідною функцією самоставлення підлітка є соціально-регуляторна. Для підлітка властиве прагнення до подолання своїх недоліків, у зв’язку з яким виникає самовиховання. Отже, уявлення дитини про себе починають складатися в процесі взаємодії з батьками, однолітками, вчителями. Але саме батьки служать основним джерелом задоволення провідних потреб дитини, і її емоційна прив’язаність до них породжує своєрідну залежність самосвідомості від батьківського ставлення та наявного в батька образу дитини, і саме в сім’ї закладається основа для сприятливого або несприятливого розвитку самоставлення дитини[7, 52].
В.О. Століним розроблена модель самоставлення. Автор вказує на те, що самоставлення — це структурно-складне світу. Воно включає в себе як загальне, глобальне почуття, так і такі специфічні параметри, як самоповага,аутосимпатія, самоінтерес або близькість самому собі,очікуване ставлення інших[2, с.54].
У своїх дослідженнях В.О. Ядов та Л.Н. Лукіна розглядали самоставлення як ієрархічну систему настанов особистості, які направлені на саму себе і представили у вигляді чотирьох рівнів:
- вітальний, який об’єднує елементарні, фіксовані, більшою частиною неусвідомлені настанови (у вигляді переживань, настанов щодо ставлення до себе як до суб’єкта вітальної активності);
- конкретно-ситуативний, змістом якого є складніші, усвідомлені настанови ставлення до себе як до суб’єкта конкретних видів діяльності; виражаються у парціальних самооцінках і окремих образах, які виникають в результаті зіставлення суб’єктивних Я-образів і Я- образів значимих інших;
- узагальнений, який являє собою «єдиний узагальнений образ свого Я, більш зрілий і стабільний»;
- ціннісний, який відображає ставлення до себе як до члена суспільства і змістом якого виступають ціннісні орієнтації суб’єктивної, соціальної активності[4, с. 49].
Отже, у підлітковому віці дитина робить значний поступ в усвідомленні своєї особистості. Процес самопізнання є складним і досить суперечливим, самооцінка – часто неадекватна та нестійка. У підлітків ще не виникає цілісний Я-образ. Самоставлення являє собою особистісне утворення, яке активно підтримується самою особистістю допомогою різних компенсаторних тактик. Воно розглядається не як фрагментарне явище, а в єдності процесуальних, функціональних, структурних і змістовних аспектів. Самоставлення через мотиви особистості пов’язане з реальною життєдіяльністю. Його функція полягає в сигналізування про сенс «Я» особистості. Сенс «Я» володіє власною внутрішньою структурою і може бути описаний за допомогою змістовних емоційних вимірів: симпатії, поваги, близькості, що містяться в різних пропорціях у внутрішніх діях-установках.
Література
- Абрамова Г. С. Практикум з вікової психології: Навч. посібник для студ. вузів./ Г. С. Абрамова. – М.: Академія, 1999. – 320 с.
- Бодалев А.А. Общая психодиагностика/А.А.Бодалев, В.В.Столин. – СПб.: Речь, 2004.-54 с
- Бэрнс Н. И. Развитие Я-концепции и воспитания [Электронный ресурс]/. Н. И. Бэрнс. –Режим доступа: http://uadoc.zavantag.com/text/3358/index-5.html
- Горбатих В. В. Самоставлення особистості як емоційний компонент самосвідомості [Електронний ресурс]/. В. В. Горбатих. – Режим доступу: http://bo0k.net/ index.php?bid=17084&chapter=1&p=achapter
- Прихожан А. М. Диагностика личностного развития детей подросткового возраста / Прихожан А. М.. – М: АНО «ПЭБ», 2007. – 56 с
- Реан А. А. Психология подростка. Учебник. Под редакцией члена-корреспондента РАО А. А. Реана / Реан А. А.. – СПб.: Шрайм-ЕВРО-ЗНАК, 2003. – 480 с.
- Шаповаленко И. В. Возрастная психология (Психология развития и возрастная психология) / Шаповаленко И. В.. – М.: Гардарики, 2005. – 349 с.
