Автори: Туриніна Олена Леонтіївна, доктор наук в галузі психології,професор, академік МКА, Лук`янова Ксенія Олександрівна, магістрант кафедри психології ІСНіС МАУП.
Актуальність проблеми. На даний час Україна переживає складні соціально-економічні зміни, які істотно відбиваються на становищі всіх елементів соціальних структур, зокрема сім’ї. Сім`я є найменшим осередком суспільства, що постійно відчуває на собі безпосередньо чи опосередковано ті зміни, які відбуваються у країні та відповідно сама накладає відбиток на розвиток суспільства. Процес формування, становлення та розвитку сучасної української сім`ї проходить у складних і суперечливих умовах, на фоні яких відбувається погіршення фізичного і психічного стану здоров`я людей, зростання міжособистісної ізоляції, агресивності, нездатності розв`язувати проблеми і конфлікти, що виникають на їх життєвому шляху. Сьогодні сім`я стикається з цілою низкою нових проблем, значною мірою втрачає здатність виконувати життєво необхідні функції і стоїть на порозі кризи. З огляду на це, можна говорити, що ситуація з внутрішньо-сімейними стосунками поступово погіршується внаслідок збільшення протиріч і конфліктів у суспільстві. Ці обставини можуть мати негативні наслідки не лише для сім`ї, але й для країни в цілому.
Подружні конфлікти в будь-які часи залишаються актуальною проблемою людства. Нерідко родина розпадається через дріб`язкові негаразди. Спеціалісти радять подружній парі не руйнувати родину за одну мить, а розібратися в конфлікті та спробувати вирішити його.
Проблема подружніх конфліктів у молодій сім`ї є на сьогодні дуже актуальною, адже дослідження Ю.Е. Альошина, С.І. Голода, С.В. Ковальова, С. Кратохвіла, С.В. Ковальова, О.С. Кочаряна, Н.Ю. Максимової, М.М. Обозова, Е.Г. Ейдеміллера, В.В. Юстіцкіса та інш. дозволяють стверджувати про наявність кризи, в якій опинилась сім`я як елемент соціальної системи суспільства. Ознаками такої кризи є: високий рівень незадоволеності подружнім життям, дисфункційний розвиток взаємин у шлюбі, конфліктність, стійка орієнтація подружжя на розлучення та малодітну сім`ю, нездатність досягти злагоди, зростання кількості розлучень тощо. Під цим кутом зору стає зрозумілим, що сім`я, особливо на початковій стадії її розвитку, потребує психологічної підтримки та допомоги.
Проблемою сімейних конфліктів займалися багато як вітчизняних, так і зарубіжних вчених. Методологічну основу наших теоретико-експериментальних пошуків склали дослідження М.А. Абалкіної, Г.М. Андрєєвої, Ю.А. Бакуліної, Ю.Е. Альошиної, Н.В. Грішиної, Т.А. Гурко, Е.Г. Ейдеміллера, М.А. Іванової, Е.С. Калмикової, С.В. Ковальова, М.М. Обозова, Ю.Н. Олійника, В.А. Сисенко, Л.Б. Шнейдер, В.В. Юстіцкіса тощо. Однак попри досить значний обсяг теоретичної та прикладної розробки даної проблеми, вона і досі викликає гострі дискусії. У літературі немає єдиної думки щодо комплексного підходу до діагностики сімейних взаємин, недостатньо розроблені шляхи попередження та подолання виникнення протиріч у сім`ї. Значної уваги потребує теоретичне та експериментальне дослідження причин виникнення подружніх конфліктів у молодій сім`ї, яка легко піддається впливу різноманітних зовнішніх і внутрішніх негативних чинників. Очевидна актуальність, недостатня розробленість та перспективність дослідження даної проблеми зумовили вибір теми наших наукових пошуків.
Об`єктом нашого дослідження є подружні конфлікти у молодих подружніх парах.
Предметом нашого дослідження є діагностика та психологічні шляхи розв`язання конфліктів у молодих подружніх парах.
Метою нашого дослідження є визначення особливостей подружніх конфліктів та визначення форм і методів діяльності психолога з їх подолання.
Для реалізації мети нашого дослідження сформульовані такі завдання:
1) здійснити аналіз науково-теоретичних підходів до проблеми подолання подружніх конфліктів у психологічній літературі;
2) провести емпіричне дослідження причини та факторів конфліктів молодих подружніх пар;
3) розробити та апробувати тренінги з подолання конфліктів у подружніх парах;
Для розв`язання поставлених завдань у дослідженні будуть використані такі методи:
- Теоретичні – аналіз, синтез, систематизація, узагальнення, порівняння, класифікація матеріалів фахової літератури з окресленої проблематики.
- Емпіричні – використання методик: «Рольові очікування й домагання у шлюбі» (О. Волкова, Г. Трапезникова), «Розподіл ролей у сім`ї» (Ю.Є. Альошина, Л.Я. Гозман, Є.М. Дубовська), тест-опитувальник «Задоволеності шлюбом» (В.В. Столін, Г.П. Бутенко, Т.Л. Романова).
Дані методики вибрані не випадково, вони дозволяють виявити:
- уявлення подружжя про значимість у сімейному житті тих або інших ролей, а також про бажаний розподіл їх між чоловіком і дружиною;
- ступінь реалізації чоловіком і дружиною тієї або іншої ролі: відповідального за матеріальне забезпечення сім`ї, хазяїна (господарки) будинку, відповідального за виховання дітей, організатора сімейної субкультури, розваг, сексуального партнера;
- ступеня задоволеності-незадоволеності, а також узгодження-неузгодженості задоволеності шлюбом у конкретній подружній парі.
Для реалізації першого завдання ми здійснили аналіз ступеню розробленості літератури з проблеми подружніх конфліктів, який показав, що основою подружніх конфліктів є розходження між уявленнями партнерів стосовно потреб одне одного, між уявленнями і очікуваннями одного стосовно іншого. Важливим соціально-психологічним чинником подружніх конфліктів є характер спілкування. Дослідження внутрішньо-сімейних стосунків показують, що можна виділити низку особливостей, які впливають на спілкування подружжя. Сімейні взаємини тим кращі, чим більше саморозкриття подружжя у спілкуванні, за наявності великої кількості спільних очікувань і установок, глибокого взаєморозуміння, високого рівня невербальної комунікації, постійного підтвердження своєї подібності у сприйнятті подружніх ролей та ін. Відсутність подібної налагодженої системи міжособистісного спілкування у сім`ї призводить до подружніх конфліктів.
Однією з найважливіших проблем сучасного шлюбу є високий рівень розлучень. Психологічні дослідження свідчать, що розлучення часто не вирішує проблеми, а, навпаки, породжує нові. Індивідові доводиться реорганізувати міжособистісні стосунки, встановлювати їх з новим партнером; переживати почуття болю, провини за те, що сталося; переглядати особисті звички, смаки, пов`язані із зруйнованим шлюбом; змінювати взаємини з друзями, знайомими, які були в добрих стосунках з обома членами подружжя; долати проблеми, пов`язані з необхідністю заробляти собі на життя, самостійно себе забезпечувати; налагоджувати взаємини з дітьми та ін.
Ретельний аналіз психологічної літератури показав, що стан шлюбу значною мірою залежить від рівня сумісності подружжя. Слід зауважити, що подружня сумісність – це складне багаторівневе явище, яке умовно можна поділити на такі види: психофізіологічна, соціально-психологічна і соціально-культурна. Подружня сумісність фактично є міжособистісною сумісністю – взаємним сприйняттям партнерів по спілкуванню та сумісній діяльності, заснованому на оптимальному поєднанні (подібності або взаємоспорідненості) ціннісних орієнтацій, соціальних установок, інтересів, мотивів, потреб, характерів, темпераментів, темпу і ритму психофізіологічних реакцій та інших значимих для між особистісної взаємодії індивідуально-психологічних характеристик.
Як зазначають більшість вчених, сімейні рольові очікування є компонентом сімейно-рольової взаємодії, яка являє собою сукупність установок, норм і зразків поведінки, що характеризують одних членів сім`ї в їхньому ставленні до інших її членів. Сімейні рольові очікування є похідними від моделей сімейно-рольового розподілу – традиційної, нетрадиційної, егалітарної, які виділяються з урахуванням статеворольової диференціації. Для успішності сімейного життя важливою є узгодженість уявлень про рольову поведінку й рольові очікування подружжя в контексті прийнятої моделі, а також гнучкість самої моделі, її здатність відповідати актуальним потребам життєдіяльності сім`ї.
Теоретичний аналіз літератури дозволив дійти висновку, що в умовах сучасної сім`ї суперечливість сімейних ролей, вузькі межі їх виконання призводять до незадоволення особистісних потреб членів сім`ї, виступають причиною рольового перевантаження, рольових конфліктів (зокрема рольового конфлікту працюючої жінки). Неоднозначне розуміння подружжям сімейних ролей, ригідність або невизначеність рольових очікувань, неузгодженість рольових очікувань і рольових домагань подружжя, співвідношення високого рівня рольових очікувань стосовно шлюбного партнера і низької оцінки його рольової поведінки виступають причиною незадоволеності сімейних рольових потреб подружжя і, як наслідок, причиною сімейних конфліктів.
Наше експериментальне дослідження передбачало проведення опитування молодих подружніх пар. Під молодим подружжям ми розуміємо подружню пару, стаж сімейного життя якої не перевищує 5 років. Дослідження проводилося на молодих сім`ях і було спрямоване на виявлення причин виникнення подружніх конфліктів.
В ході нашого емпіричного дослідження з`ясувалось, що установки на сімейне життя впливають на рівень благополуччя в сім`ї. З точки зору домінування на конфліктність шлюбу впливає той факт, коли обидва члени подружжя претендують на домінуючу роль у сім’ї. Шлюб спокійний, кооперативно-асиметричний (патріархальний або матріархальний) тільки тоді, коли один з членів подружжя охоче бере на себе лідерство, а інший охоче підпорядковується. Але це окремі випадки. На сьогодні переважаючою моделлю є кооперативно-симетричний шлюб. В такому випадку подружжя взаємодіє на основі рівноправності, виникаючі протиріччя і проблеми розв’язуються на рівні. Гармонійне поєднання рівня очікування одного члена подружжя, що партнер візьме на себе ініціативу в реалізації даної функції та вираження установки другого члена подружжя на особисту участь в реалізації даної функції позитивно впливає на благополуччя в сім’ї.
За результатами проведених методик з досліджуваної вибірки, нами були отримані наступні результати:
1) за методикою «Задоволеність шлюбом»
- 40 % сімей є неблагополучними,
- 50 % сімей є благополучними,
- 10 % сімей є абсолютно благополучними;
2) за методикою «Розподіл ролей у сім`ї»
- 10% сімей є традиційними,
- 60% сімей є нетрадиційними,
- 30% сімей є егалітарними;
3) за методикою «Рольові очікування й домагання у шлюбі» — дві пари не співпадали по багатьох пунктах сімейних цінностей.
Сім подружніх пар виявили стабільні результати.
Одна пара показала найвищий результат подружньої сумісності.
З метою виконання третього завдання нами були розроблені та проведені тренінгові програми на тему:
- «Конструктивне вирішення конфліктів у сімейних взаємостосунках», яка спрямована на вирішення сімейних конфліктів;
- «Групова робота з формування психологічної готовності до гармонізації стосунків» — спрямована на попередження виникнення сімейних конфліктів.
Досягнення мети тренінгу «Конструктивне вирішення конфліктів у сімейних взаємостосунках» передбачає розв`язання наступних завдань:
а) обґрунтувати важливість конструктивного розв`язання міжособистісних конфліктів;
б) розкрити суть прояву психічних властивостей особистості під час розв’язання конфліктів;
в) поінформувати про специфіку чоловічого та жіночого сприйняття явища конфлікту і відповідну поведінку у ньому;
г) проаналізувати ефективні прийоми, форми, моделі спілкування у конфлікті;
д) подати рекомендації молодому подружжю щодо поведінки у конфлікті;
е) допомогти учасникам обмінятися досвідом і знаннями з вирішення конфліктних ситуацій.
Варто зазначити, що тренінгова програма спрямована на гармонізацію таких підструктур особистості, як: когнітивної (уточнення, конкретизація і розширення системи знань про себе), афективної (вироблення позитивного самоставлення, адекватне оцінювання своїх можливостей і потенціалу у майбутньому сімейному житті) і поведінкової (закріплення власної «Я» – концепції у конкретних ситуаціях взаємодії і спілкування з протилежною статтю).
У процесі реалізації тренінгової програми застосовуються різноманітні прийоми і методи. Більшість вправ поліфункціональні за змістом, спрямовані на одночасне вирішення кількох завдань. Зупинимось детальніше на характеристиці основних методів, які ми включили у нашу тренінгову програму:
- Групова дискусія дає можливість учасникам побачити обговорювану тему з різних сторін – уточнити взаємні позиції, зменшити опір сприйняттю нової інформації. Вона є способом групової рефлексії через аналіз індивідуальних переживань, що підсилює згуртованість групи й одночасно полегшує саморозкриття учасників тренінгу. Крім цього, розв`язується і ряд проміжних цілей, таких як: актуалізація і вирішення прихованих конфліктів, усунення емоційної упередженості в оцінці позиції партнера шляхом відкритих висловлювань, надання можливості учасникам виявити свою компетентність і тим самим задовольнити потребу у визнанні та повазі.
- Рольові ігри створюють нову модель світу, прийнятну для її учасників. У рамках цієї моделі задається нова уявлювана ситуація. Завдяки грі інтенсифікується процес навчання, закріплюються нові поведінкові навички, знаходяться недоступні раніше способи оптимальної взаємодії з однолітками, закріплюються вербальні і невербальні комунікативні вміння.
- Психогімнастичні вправи сприяють оволодінню учасниками навичками контролю рухової та емоційної сфер. Вони дають можливість переключитися з одного виду діяльності на інший, зняти втому, розслабитися.
- Арттерапія є одним з найдієвіших методів подолання страхів та агресивних проявів поведінки, посилення почуття ідентичності, ефективним способом розвитку її творчого потенціалу, здатності самовиражатися за допомогою символічної експресії, пізнати себе через мистецтво.
Завданнями тренінгової програми «Психологічна готовність до гармонізації взаємостосунків» є:
- усвідомлення спільної міри власної відповідальності та відповідальності партнера при виникненні і вирішенні проблемних ситуацій;
- розвиток рефлексії;
- розвиток навичок інтерпретації невербальної поведінки;
- розвиток навичок установлення емоційного контакту;
- розвиток умінь конструктивної взаємодії в ситуації спільного прийняття рішень.
Після їх проведення ми отримали наступні результати:
- 10 % сімей є неблагополучними, що свідчить про невисокий ступень задоволеності шлюбом;
- 30 % сімей є абсолютно благополучними, що свідчить про дуже високий рівень задоволеності шлюбом;
- 60 % сімей є благополучними.
Результати аналізу виявили вплив узгодженості сімейних цінностей в інтимно-сексуальній сфері і сфері соціальної активності на задоволеність шлюбом обох шлюбних партнерів, а також вплив узгодженості сімейних цінностей в господарсько-побутовій сфері на задоволеність шлюбом чоловіка. Крім того, виявлено вплив значущості для дружини емоційно-терапевтичної сфери на задоволеність шлюбом подружжя, а також вплив значущості для чоловіка батьківсько-виховної сфери на задоволеність шлюбом дружини.
Безумовно, у сімейних стосунках неминучі суперечності, бо подружжя може значно різнитися за характерами, рівнем емоційної культури, інтересами та духовними запитами.
Напруженість у сімейних стосунках може виникати з приводу виховання дітей, використання сімейного бюджету, розподілу обов`язків щодо домашнього господарства тощо. Її подоланню сприяє дотримання моральних устоїв: поблажливість, терпимість, прагнення досягати взаєморозуміння, боязнь утратити один одного.
Як висновок всьому вищевикладеному, можна сказати, що ми не завжди здатні змінити оточуюче нас середовище та пристосувати його до себе, а це має означати, що ми повинні змінити наше ставлення до цього та використовувати ті доступні для нас методи та засоби, які б позитивно впливали на наше здоров`я.
За результатами дослідження були розроблені практичні рекомендації молодим сім’ям, які містять науково-обгрунтовані пропозиції, дотримання яких сприятиме попередженню конфліктів у молодих сім’ях в адаптаційний період. У самозвітах по закінченню роботи тренінгу учасники зазначили, що відбулись зміни у власній поведінці та свідомості, переосмисленні своїх очікувань, установок до шлюбного партнера та взаємодії з ним, стереотипних уявлень, прийнятих в суспільстві, що свідчить про зростання їх особистісної зрілості до сімейного життя.
Список використаної літератури:
- Анастази А. Психологическое тестирование: Книга 1; Пер. с англ./Под ред. К.М. Гуревича. – М.: Педагогика, 2014. – 320 с.
- Батіщева Г. О., Зайцева З. Г. Робота соціальних служб для молоді з молодою сім`єю. Методичні рекомендації. -К.: А.Л.Д., 2014.
- Витакер К. Полночные размышления семейного терапевта. – М.: Класс, 20012.
- Гурко Т.А. Теоретические подходы к изучению семьи. М.: Институт социологии РАН, 2015. – С. 176.
- Елизаров А.Н. Основы индивидуального и семейного психологического консультирования. Учебное пособие. – Москва, 201 – 335 с.
- Кошечко Н.В. Тренінг «Молодь вибирає конструктивний конфлікт» // Практична психологія та соціальна робота. – 2012. – №7–11.
- Кравець В.П. Психологія сімейного життя: Навч. пос. Част. I. – Тернопіль, 2015. – 696 с.
- Кравець В.П. Психологія сімейного життя: Навч. пос. Част. II. – Тернопіль, 2015. – 696 с.
- Молода сім`я: проблем та умови її становлення / За ред. проф. А.Й. Капської, – К.: ДЦССМ, 2013. – 184 с.
- Мэй Р. Искусство психологического консультирования / Пер. с англ. Кругловой Т.К. – М.: Независимая фирма «Класс», 2014.
