Автор: Циро Наталія Олександрівна, магістрант кафедри психології ІСНіС МАУП
Коротке повідомлення присвячено типологічним властивостям впливових (видатних, авторитетних) людей, які завжди були прикладом для наслідування, об’єктом захоплення і поваги, за умови, що ця впливовість не порушувала правових та моральних норм, прийнятих у соціумі.
В сучасних умовах питання типу: «Хто такі впливові люди?», «Як мені впливати на суспільство і досягти успіху?», або «Що відрізняє мене від сильних світу цього» постає особливо гостро. Людей завжди цікавило які навички, знання та риси характеру притаманні впливовим особам, їх цікавить секрет успіху. Тому в цьому напрямку здійснюються дослідження впродовж багатьох віків, адже історія людства розглядається як результат діяльності видатних людей.
Одне з досліджень соціолога Роберта Кінга Мертона, опубліковане у праці «Соціальна теорія та соціальна структура» (1968 р.), було присвячене вивченню впливових людей у типовому американському містечку Ровер в штаті Нью-Джерсі [2]. Досліджуючи міжособистісні відносини і взаємний вплив людей один на одного, він виявив ряд відмінностей та умовно поділив досліджуваних на 2 групи: «космополітів», що орієнтуються на світ в цілому, і впливових «локальних» жителів, що орієнтуються на власне місто. Схожі ідеї можна знайти в працях К. Циммермана, Зіммеля, Кулі, Вебера.
Команда аналітиків на чолі з Мертоном провела глибинне інтерв’ю 30 впливових людей містечка та віднесли 14 з них до космополітів, а 16 – до локалістів.
В процесі інтерв’ю, локалісти говорили про своє місто з любов’ю, неначе воно було унікальним і особливим, і часто наполягали, що ніколи його не покинуть: «Ровер – найвеличніше місто в світі. У ньому є щось таке, чого більше немає ніде в світі, хоча я не можу сказати, що саме …» [2].
У той же час, космополіти завжди були більш мобільними і не відчували себе укоріненими у Ровері, тому висловлювалися так, начебто були готові виїхати в будь-який момент: «Я чекаю тільки того, щоб мій син успадкував мою практику, перш ніж я поїду до Каліфорнії», «Кілька разів я був на межі від’їзду, щоб знайти іншу роботу».
Локалісти намагалися вступити в численні особисті відносини і слідували суто кількісному підходу. Ось слова впливового поліцейського офіцера: «У мене безліч друзів у Ровері, наскільки я можу судити. Мені хочется знати всіх і кожного. Коли я стою на перехресті, то можу за дві години поговорити з п’ятьма сотнями людей. Знайомство з людьми допомагає, наприклад, коли має бути підвищення по службі. Кожен згадує тебе як підходящу кандидатуру на цю вакансію. Впливові люди, знайомі зі мною, говорять про мене з іншими людьми…».
В свою чергу, впливові особи космополітичного складу віддавали перевагу якісному підходу в сфері соціальних контактів: «Мене не цікавить кількість. Мені подобається розуміти людей – це розширює мою освіту. Я люблю знайомитися з людьми знаючими і такими, які займають певне положення. Мене не цікавлять людські маси. Мені подобається знайомитися з людьми, рівними мені за розумом, освітою і досвідом».
В результаті опитування впливових людей Ровера, Мертон дізнався, що на відміну від пересічних жителів містечка, вони є членами великої кількості добровільних організацій. По відношенню досліджуваних груп до організацій, було зроблено висновок, що для локалістів організації – це центр зі збільшення кількості соціальних зв’язків. В той же час космополіти прагнули вступити до таких організацій, де вони змогли б ефективно реалізувати свої професійні знання та навички поряд зі своїми однодумцями (професійні товариства, групи за інтересами). Їх значно більше цікавили цілі організацій, ніж кількість їхніх членів (масовість).
Впливові космополіти, за словами Мертона, були схильні пов’язувати свій успіх зі своєю загальною ерудицією, в той час як локалісти покладалися на своїх друзів та особисті зв’язки.
Приблизно такі ж відмінності можна спостерігати і в спектрі державних посад, які обіймають обидва типи. Локалісти прагнуть займати політичні пости (відповідальний за стан вулиць, мер чи член міської ради), отримані завдяки їхній місцевій популярності, а космополіти – ті посади, які вимагають не тільки політичних дій, але й застосування певних професійних навичок і знань (рада з охорони здоров’я, житловий комітет або рада з освіти).
Мертон підсумував: «Складається враження, що за впливовим космополітом люди йдуть, тому що він знає, а за впливовим місцевим жителем – тому що він розуміє».
Висновки, які зробив Мертон на основі свого дослідження в провінційному містечку, можна застосувати для опису поведінки впливових людей в світовому масштабі. Так Р. Шиллер стверджує, що в сучасних умовах глобалізації світу формується новий космополітичний клас, і з’являється явище «глобальне селище», описане в 60-х роках експертом в області комунікації Маршалом Мак-Луаном. Це явище пов’язано, насамперед, із розвитком засобів масової комунікації, зокрема, Інтернету, а також із можливістю швидко і дешево подорожувати [5].
Глобальне селище – термін , введений Маршалом Мак-Луаном для опису нової комунікаційної та культурної ситуації. Він вважав, що земна куля «стиснулася» до розмірів села в результаті електронних засобів зв’язку [3], адже стала можлива миттєва передача інформації з будь-якого континенту до будь-якої точки світу [4].
З одного боку збільшення кількості космополітів – це позитивне явище, адже вони більш креативні, відкриті до всього нового, формують конкуренцію, адже постійно навчаються і підвищують свою кваліфікацію, використовують міжнародний досвід, одним словом, рухають вперед наше суспільство. Але існують певні побоювання, адже космополітам менш притаманний патріотизм, сімейні цінності, що відходять для них на другий план (якщо вони взагалі створюють сім’ю). Вони живуть заради кар’єрного зросту, влади або багатства, більше того, для них не існує меж чи стереотипів і правил, вони створюють власні нові закони, за якими змушують жити інших.
Стане особистість локалістом чи космополітом залежить від сукупності чинників, які безпосередньо впливають на неї:
- спадковість, що обумовлює задатки типу нервової системи, на базі яких формується темперамент людини [6];
- соціалізація з самого народження допомагає індивіду засвоювати зразки поведінки, соціальні норми та цінності;
- виховання як цілеспрямоване формування особистості з метою підготовки її до участі в суспільному та культурному житті [1];
- самовиховання – свідоме управління суб’єктом своєю поведінкою, переживаннями, що спрямовані на зміну своєї особистості задля поставленої мети, ідеалів;
- самореалізація як прагнення людини проявити свої таланти і реалізувати себе в суспільстві.
Дані типи впливових людей мають свої переваги, але суспільство повинно прагнути до збалансованості. Не дивлячись на всі переваги засобів масової комунікації та всі можливості, які надає демократичне суспільство, світу необхідно, щоб кожна впливова людина знайшла ту «золоту середину», яка допоможе збалансувати її погляди на життя. І ті люди, які навчились чи навчаться це робити, зможуть досягти більшого, ніж обидва типи поодинці.
Література:
- Гавров С.Н., Микляева Ю.В., Лопатина О.Г. Воспитание как антропологический феномен. Учебное пособие. – М.: Форум, 2011. – 240 с.
- Мертон Р.К. Социальная теория и социальная структура. – М.: ACT: ACT МОСКВА: ХРАНИТЕЛЬ, 2006. – 873 с.
- McLuhan, Marshall. Understanding Media. (Gingko Press, 1964, 2003) p 6.
- McLuhan, Marshall. Letters of Marshall McLuhan. (Oxford University Press, 1987) p. 254.
- Shiller R. J. The New Cosmopolitans [Електронний ресурс].
- Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001.
