Майже 70% всіх відомих захворювань і патологічних станів супроводжуються болем. До 85% людей протягом життя відчувають біль у спині. Болі в спині є одними з найбільш поширених больових синдромів, що значно знижує працездатність і якість життя. За останні роки спостерігається стійке зростання числа хворих з патологією кістково-м’язової систем та сполучної тканини. У клінічній картині даної групи захворювань найчастіше переважає больовий синдром. За частотою звернень за медичною допомогою дорсопатія займає стійке друге місце, після респіраторних захворювань [1,2,3].
Відомо також, що найбільш частою причиною цих болів є дегенеративні — дистрофічні зміни хребта, які тягнуть за собою больовий та/або функціональний синдром в області тулуба і кінцівок, який за міжнародною класифікацією відноситься до класу М40-М53
Захворювання даного класу характеризуються хронічним перебігом з періодичними загостреннями, з переважанням в клінічній картині больового синдрому. Гострим вважається біль тривалістю менше 6 тижнів, підгострим є процес — від 6 до 12 тижнів, хронічним — понад 12 тижнів. Прогноз одужання і відновлення працездатності у пацієнтів з гострим, підгострим і хронічним болем у спині, а також підходи до діагностики та лікування значно різняться. До того ж, практично у 80% хворих спостерігається тривожно — депресивні розлади (ТДР) різної вираженості.
У пацієнтів з хронічним больовим синдромом рідко спостерігається повне одужання, що пов’язано з недостатньою ефективністю існуючих методів і методик лікування, внаслідок недостатнього дослідження патогенетичних механізмів формування болю. Поряд з великою кількістю проведених досліджень і наявністю методик лікування болю, все ще залишається ряд невирішених проблем оптимізації лікування больового синдрому, особливо в умовах поєднання лікування дорсопатії та психофізіологічної корекції тривожно-депресивного розладу [1,2]. Відомо, що використання тільки медикаментозних методів лікування цих класів захворювань, часто не тільки не робить належного позитивного впливу, а й навпаки може викликати побічні ефекти.
Сучасні вимоги до реалізації медичних протоколів лікування різних захворювань припускають необхідність використання нових технологій, що дозволяють зменшити медикаментозне навантаження, забезпечити максимальне відновлення порушення роботи функціональних систем, прискорити процеси реабілітації соціально значущих захворювань і поліпшити якість життя пацієнтів. Хворі на дорсопатію є найбільшою групою серед пацієнтів відділення неврології та фізіотерапії, які отримують курс лікування як в амбулаторних, так і в стаціонарних умовах. Висока поширеність даного захворювання, часті загострення, що призводять до тимчасової непрацездатності, великі економічні витрати на лікування вимагають від відновлювальної медицини та медичної реабілітації організації ефективного використання медичних протоколів діагностики та терапії. Через особливості формування та розвитку даної патології клінічно раціональним є поєднаний синдромопатогенетичний підхід до призначення та використання методів фізіотерапії для лікування дорсопатії і психофізіологічна корекція тривожно — депресивних розладів.
З урахуванням актуальності даної проблеми ГБУ ДКБ №2 ст. Київ ГОТО «ЮЗД» спільно з НМЦ «Медінтех» в 2013 році було розпочато виконання науково-дослідної роботи з розробки та дослідження ефективності методів медичної реабілітації та відновного лікування хворих з дорсопатією на основі застосування сучасних методів фізіотерапії в поєднанні з психофізіологічною корекцією ТДР.
Мета дослідження:
Розроблення протоколів і дослідження ефективності методів низькоінтенсивної резонансної фізіотерапії лікування хворих з дорсопатією яка зазвичай супроводжується тривожно- депресивними розладами.
Завдання дослідження:
1. Оптимізувати оцінку клінічних проявів і рівня тривожно — депресивних розладів при дорсопатії і розробити відповідні протоколи.
2. Розробити протоколи лікування та протоколи дослідження ефективності методів низькоінтенсивної резонансної фізіотерапії лікування хворих з дорсопатією в поєднанні з тривожно — депресивними розладами.
3. Здійснити математико-статистичне оброблення даних та оцінити ефективність запропонованих протоколів лікування больового синдрому у хворих з дорсопатіями, які поєднані з тривожно — депресивними розладами.
Для визначення найбільш ефективного протоколу лікування дорсопатії поетапно була виділена група з 150 хворих, які поділяються на 5 груп по 30 пацієнтів:
1 група — лікування проводиться згідно рекомендованого протоколу ГУ ДКБ №2 ст.Київ ГОТО «ЮЗД», ст.-Київ, Україна.
2 група — лікування проводиться згідно рекомендованого протоколу та з використанням ендоназального дихання синглетно-кисневою сумішшю. Процедури проводяться в стані декомпресії хребта.
Параметри процедури дихання: апарат МІТ-С, час процедури 15 хвилин. Курс лікування 12 процедур, процедури проводяться 3 рази на тиждень.
3 група — лікування проводиться згідно рекомендованого протоколу + імпульсний електрофорез «Карипаїн». Параметри процедури: апарат МІТ-ЕФ2, частота повторення імпульсу 9.4 Гц, тривалість імпульсу 0,5 мс, сила струму — до появи легкого відчуття дії електричного струму, час процедури 15 хвилин, електроди 1 каналу встановлюються паравертебрально на область болю, набір електродів 2 каналу встановлюються «+» на проекцію великого потиличного отвору, «-» на надбрівні дуги, курс лікування 12 процедур, процедури проводяться 3 рази тиждень. Для електрофорезу використовується препарат «Карипаїн». Доза — на одну процедуру — 1 г препарату безпосередньо перед процедурою розводять у 10 мл фізіологічного розчину (або водою для ін’єкцій). У розчин додають 2-3 краплі димексиду. Процедури проводяться в стані декомпресії хребта.
4 група — лікування проводиться згідно рекомендованого протоколу + магнітолазерна і ультразвукова терапія [5,6]. Параметри процедури: апарат МІТ-11, частота ультразвукових коливань — 44 кГц, частота модуляції — 9.4 Гц, амплітуда ультразвукових коливань 3 мкм, напруженість магнітного поля 30 мТл, потужність оптичного потоку червоного спектра 30 мВт, потужність оптичного потоку інфрачервоного спектра 50 мВт. Ультрафонофорез проводиться за лабільною методикою паравертебрально на зону болю, магнітолазерний аплікатор спектра червоного діапазону встановлюється на проекцію великого потиличного отвору, магнітолазерний аплікатор інфрачервоного діапазону встановлюється на проекцію печінки, час процедури 15 хвилин, курс лікування 12 процедур, процедури проводяться 3 рази на тиждень. Процедури проводяться в стані декомпресії хребта.
5 група — лікування проводиться аналогічно 4 групі і додаткове проведення краніо-сакральної електронейростимуляції.
Параметри краніо-сакральної електронейростімуляції: апарат МІТ-ЕФ2, частота повторення імпульсу 9.4 Гц, тривалість імпульсу 0,5 мс, сила струму — до появи легкого відчуття дії електричного струму, час процедури 15 хвилин. Електроди 1 каналу встановлюються «+» на праву сторону попереково-крижового відділу хребта, «-» на ліву надбрівну дугу, електроди 2 канали встановлюються «+» на ліву сторону попереково-крижового відділу хребта, «-» на праву надбрівну дугу. Курс лікування 12 процедур, процедури проводяться 3 рази тиждень. Розташування пацієнта в стані декомпресії хребта і варіант відпустки процедур представлені на рисунку 1.
Рис.1
Критерієм для включення в досліджувану групу була наявність у пацієнтів встановленого діагнозу «Дорсопатія поперекового відділу хребта» та його інформаційної згоди на участь в експерименті. На даний момент обстежено та виконано лікування 97 хворих з діагнозом дорсопатія поперекового відділу хребта. Всі пацієнти перебували на амбулаторному лікуванні у відділенні відновного лікування та денного стаціонару поліклініки ГУ ДКБ №2 ст.Київ. До групи увійшли особи віком 25-65 років, включаючи 42 жінок і 55 чоловіків. Тривалість загострення до надходження на лікування коливається від 1 до 6 тижнів. Пацієнти розподіляються випадковим чином на п’ять груп. На сьогоднішній час розподіл хворих по групах виконано наступним чином: 1 група — 19 хворих; 2 група — 14; 3 група — 12; 4 — 8 групи по 10 хворих.
Модель дослідження включала клініко-неврологічну оцінку хворих, визначення інтенсивності болю за певними шкалами до і після лікування, динамічні загальноклінічні аналізи, при необхідності, реовазографія, для визначення венозного відтоку нижніх кінцівок, магніто-резонансна томографія поперекового відділу хребта.
Для оцінки клінічних проявів використовуються: опитувальник інтенсивності больового синдрому за J.Fairbank, шкала оцінки стану вегетативної нервової системи, шкала оцінки якості життя SF-36, шкала по ВАШ. Для оцінки рівня тривожно-депресивних розладів застосовуються опитувальники Бека і Спілберга-Ханіна [4].
Результати наших досліджень показали динаміку зменшення клінічних проявів у всіх групах пацієнтів. Після аналізу отриманих даних було встановлено, що поєднання низькочастотної резонансної ультразвукової терапії та магнітолазерної терапії є найбільш ефективним з використаних фізичних методів, при лікуванні дорсопатії. У цьому випадку спостерігається більш виражена динаміка зменшення проявів симптомів вегетативної дисфункції, зменшення больового синдрому та збільшення тривалості ремісії, що, в свою чергу, сприяло поліпшенню якості життя даної категорії пацієнтів. Використання опитувальника SF-36 дозволяє реєструвати і кількісно оцінювати зміни якості життя пацієнтів до і після проведеного лікування, а також виділити чинники, які більшою мірою впливають на психічні та фізичні компоненти якості життя, які можна відкоригувати в процесі моніторингу хворих.
Згідно з результатами опитувальника SF — 36 у хворих спостерігається достовірне поліпшення фізичного (PF), рольового фізичного (RP) функціонування, загального здоров’я (GH), життєвої активності (VT), емоційного функціонування (RE), зменшення болю (BR) у всіх досліджуваних групах, але різною мірою. Зменшення м’язовотонічного і особливо больового синдрому під дією розробленого комплексу лікування призводить до значного поліпшення емоційного стану пацієнтів. За наведеними даними якість життя хворих в результаті проведеного курсу лікування достовірно підвищилась, особливо за шкалами больової чутливості. Це можна пояснити тим, що зниження болю в результаті проведеного лікування у пацієнтів значно знімає обмеження на виконання повсякденної роботи, збільшення обсягу робіт, підвищення якості виконання роботи. У хворих 5 групи показники виявилися найбільш високими, порівняно з іншими досліджуваними групами пацієнтів. Динаміка зміни даних по ВАШ наведені на наступному малюнку (Див. Мал. 1.).
Мал.1. Динаміка змін даних по ВАШ
До лікування клінічна картина була типовою. Основним симптомом у хворих дорсопатіі поперекового відділу хребта був біль. До початку лікування всі показники, оцінювані хворими по ВАШ, були однорідні у всіх групах хворих. В результаті застосування фізіотерапевтичних методів лікування суб’єктивне поліпшення за ВАШ відзначали всі пацієнти. За отриманими даними найкраще знеболення досягнуто в 5 групі.
Зміна рівня тривожно депресивного розладу оцінювалося на основі шкали ситуаційної та особистої тривожності Спілберга-Ханіна та депресії Бека. Результати обстеження за обраними шкалами наведені на Мал.2 і Мал.3 відповідно (Див. Мал.2 та Мал.3.)
Мал 2. Рівень ТДР за шкалою Спілберга-Ханіна
Мал. 3. Рівень ТДР за шкалою депресії Бека
Результати. На основі аналізу отриманих результатів було встановлено, що найбільш ефективним протоколом лікування є поєднання місцевого впливу з введенням протибольових препаратів — ультрафонофорез в поєднанні з магнітолазерною терапією. Додаткове поєднане проведення краніо-сакральної електронейростимуляції на частоті альфа ритму посилює терапевтичний ефект лікування і більш ефективно знижує рівень тривожно депресивного розладу. Всі процедури рекомендується в стані декомпресії хребта.
Актуальне подальше вивчення поєднаного застосування фізіотерапевтичних протоколів лікування та психофізіологічної корекції тривожно-депресивних розладів для підвищення ефективності лікування дорсопатії.
