Автори: Попова Юлія, Прокоф’єва Олеся, Мелітопольський державний педагогічний університет ім. Богдана Хмельницького
Актуальність дослідження. Проблема девіантної поведінки підлітків суттєво активізувалася в період кризи суспільного розвитку в нашій країні. До численних труднощів підліткового періоду, у зв’язку з кризою переходу від дитинства до дорослості, зараз приділяється увага незлагодженості вимог до гендерних ролей. У даній ситуації, девіантна поведінка підлітків виступає захисним механізмом у відповідь на напругу, пов’язаною з труднощами гендерної ідентифікації в сучасному світі.
Проблему гендерного підходу розглядали за допомогою різноманітних теоретичних напрямків. Свою думку з цього приводу висловлювали прихильники структурного функціоналізму, які зауважували, що між статеві стосунки визначаються через концепцію статеворольового поділу, а статеві ролі засвоюються в процесі соціалізації. Протилежну позицію виражали так звані соціальні конструктивісти, які бачили суть маскулінності в тому, що вона є не що інше як «прийняття певної позиції, формування психічного комплексу, примірювання соціальної статі», як «постійно мінливий набір значень, які ми конструюємо в спілкуванні із собою, один з одним і з оточуючим світом», що «має сенс розглядати маскулінність як гетерогенну, чутливу до контексту, яка виникає в процесі взаємодії». Психологічні дослідження молодіжних проблем у сучасних умовах реформування життя суспільства поступово перетворюються із суто академічних питань наукового пізнання в невід’ємну складову практичного освоєння соціальної дійсності. Актуальними в цих обставинах стають гендерні аспекти соціалізації молоді, оскільки, з одного боку, вони вважаються ще малодослідженими, а з іншого — набувають все більшої значущості у формуванні свідомості й поведінки сучасної молоді. Яскравим прикладом є поведінка молоді міста, де на фоні втрати ефективності традиційних інститутів соціалізації, стрімко виникають неформальні молодіжні об’єднання, які стають факторами соціалізації.
Мета дослідження. Розглянути чинники проявів гендерних особливостей девіантної поведінки у підлітковому віці.
У сучасному суспільстві соціально-рольові функції чоловіків і жінок зазнали кардинальних змін, елементи традиційних ролей однієї біологічної статі засвоюються й демонструються протилежною статтю. Яким чином культура й соціальна структура може опосередковувати фізичні відмінності між чоловіками й жінками, можна дослідити за допомогою гендерної психології. Дискурс у цій сфері розвивається в рамках понять «маскулінність-фемінність».
Маскулінність є одним з елементів символічної культури суспільства, сукупність соціальних уявлень, настанов і вірувань про те, яким має бути чоловік, які якості повинні бути притаманними йому.
Р. Бреннон зазначив чотири основні компоненти «чоловічої ролі»: 1) необхідність відрізнятися від жінок; 2) необхідність бути кращим інших; 3) необхідність бути незалежним й самодостатнім; 4) необхідність відчувати владу над іншими.
Підлітковий вік вважається групою підвищеного ризику. На це впливають внутрішні конфлікти цього віку, починаючи із психогормональних процесів і закінчуючи перебудовою Я-Концепції [ 3].
На ґрунті розмитості вимог до гендерних ролей,часто виникають труднощі. Наприклад, від дівчат вдома вимагають слухняності, охайності й скромності, у школі — досягнень у розумовій і фізичній діяльності, аналогічних досягненням хлопчиків. Засоби масової інформації акцентують увагу на те, що вони,як і хлопці, повинні бути рішучими, честолюбними, орієнтованими на себе тощо. Для хлопчика-підлітка найважливіші показники маскулінності виступають високий зріст і добра фізична сила; потім на перший план виступає сила волі, а згодом — інтелект, що забезпечує успіх у житті [2].
У підлітковий період відповідні нормативні уявлення виступають особливо гостро й стереотипно. Щоб канонізувати свою чоловічу роль, підлітки чоловічої статі всіма способами прагнуть підкреслити свою відмінність від жінок, що виражається в запереченні всього, що може бути сприйняте як прояв жіночності.
Узагальнення гендерних ролей і «зрівняння» стереотипів мужності й жіночності змушує підлітка відчути себе без статі, самотньою істотою у ворожому світі. У даній ситуації прояви агресивності і вираження індивідуальності в антисоціальних групах є в першу чергу захисним механізмом у відповідь на напругу, пов’язану з труднощами гендерної ідентифікації в сучасному світі [ 1].
Саме тому потрібно акцентувати увагу на врахуванні гендерних відмінностей в дослідженні девіантної поведінки, що в подальшому вплине на вдосконалення профілактичної й корекційної роботи з підлітками,поведінка яких відхиляється від норми.
Література
- Бендас Т.В. Гендерная психология. — СПб.: Питер, 2005. — 431 с.
- Бендас Т.В. Гендерные исследования лидерства // Вопросы психологии. — 2000. — № 1. — 87-95 с
- Каган В.Е. Стереотипы мужественности-женственности и образ Я у подростков // Вопросы психологии. — 2000. — № 3. — 65-69 с.
