Тривога і депресія є найбільш поширеними психічними захворюваннями, що впливають на якість життя сучасних людей.
Ці психічні стани проявляються приблизно у 30% населення розвинених країн в певні моменти їхнього життя у здорових людей. Ті ж, хто має хронічні захворювання серця, нирок, печінки, селезінки або підшлункової залози практично 90% мають тривожно-депресивний розлади (ТДР) різного ступеня вираженості. У зв’язку з особливістю поширеності цього захворювання багато фахівців вважають тривогу «психологічним вірусом», а депресію — "психологічною застудою".
ТДР стійко займають четверте місце серед усіх захворювань з інтегративної оцінки витрат, що несе суспільство через них. На думку, A. Nierenberg (2001) в Америці щорічно близько 6 млн. чоловік страждають від депресії, а на їх лікування витрачається більше 16 млрд. доларів. До 2020 р (дані ВООЗ) [1] за цим критерієм психічні розлади та розлади поведінки разом із захворюваннями системи кровообігу і ендокринними захворюваннями складуть трійку лідерів, які погіршують якість життя сучасної людини. Ці три провідних захворювання завжди йдуть поруч і незаперечно мають величезний вплив один на одного. Недарма, досвід традиційної китайської медицини підтверджує, що стан серцево-судинної та ендокринної систем і психічний стан людини завжди перебувають у постійному взаємозв’язку.
У світі існує достатньо ефективних ліків для лікування ТДР, проте їх можливі побічні ефекти змушують віддати перевагу таким природним методам лікування як фізіотерапія, рефлексотерапія і фітотерапія. Тому очевидно, що розроблення ефективних немедикаментозних способів корекції ТДР у хронічних хворих є одним з найважливіших завдань сучасної психіатрії та медичної психології, вирішення якого дозволить не тільки знизити витрати на лікування багатьох хронічних захворювань, а й підвищити якість життя даної групи хворих.
У пропонованій роботі основний акцент був зроблений на виявлення впливу корекції ТДР на процес реабілітації хворих на цукровий діабет 2 типу (ЦД2).
Створення ефективних способів немедикаментозної корекції ТДР у хворих на ЦД2 має грунтуватися на урахуванні різноманітних факторів, що сприяють виникненню даної патології та впливають на їх перебіг, що визначають їх прогноз і реакцію на запропоноване лікування. Крім того необхідно враховувати те, що дана група захворювань належить до системних захворювань, а отже і спосіб лікування повинен бути заснований на системному багаторівневому і багатофакторному підході.
За класифікацією МКХ-10 депресивні розлади відносяться до класів F32-F39, F92. Змішаний тривожний і депресивний розлад відносяться до підкласу F41.2.
Для визначення рівня можливої депресії у хворих ЦД2 ми використовували симптоми депресії тесту МКХ-10:
- Поганий настрій, пригніченість, виснажливий стан, занепадницькі думки, тужливість, «нудно на душі», «все сіро».
- Немає активності в роботі, зниження працездатності, відкладання справ, порушення попередньо запланованих термінів, все стає «все одно», відсутність радості.
- Швидка втомлюваність, як тільки сіли за роботу, після роботи вже ні на що не вистачає сил, відчуття постійної втоми, небажання розваг.
Додаткові симптоми:
- Неможливість зосередиться на розпочатій справі, виникають і відволікають дратівливі чинники, поява паралельних думок, зниження уваги.
- Нерішучість, яка раніше була відсутня у всіх видах справ, відсутність впевненості в собі.
- Критична оцінка минулого життя, підкреслення негативних чинників, обтяжливе відчуття «тягаря» в сім’ї або на роботі.
- Похмурі думки банкрутства, фінішу, оцінка себе, як невдахи, відчуття вироблення ресурсу, похмуре бачення майбутнього.
- Розлади сну — сонливість, безсоння, тривале засинання, важке пробудження, відсутність почуття відпочинку.
- Зниження апетиту.
Якщо у хворого діагностовано два депресивних симптома, то це легкий депресивний розлад. Помірний депресивний розлад при суб’єктивному виборі 3-4 симптомів. Якщо у хворого встановлено більше 4-х симптомів, то це відповідає важкому депресивному розладу.
Для розроблення ефективної технології лікування ТДР у хворих на ЦД2 в 2014 році були виконані дослідження ефективності поєднаного застосування латеральної магнітолазерної терапії (ЛМЛТ) на індивідуально обраних частотах альфа і бета-ритму в комплексній програмі медичної реабілітації хворих на цукровий діабет 2 типу з тривожно-депресивними розладами (ЦД2 ТДР).
Мета дослідження: розробити спосіб психологічної корекції ТДР в програмі медичної реабілітації хворих на ЦД2 на основі проведення ЛМЛТ і ендоназального дихання синглетно-кисневою сумішшю (ЕД СКС) та розробити спосіб оцінки його ефективності.
Завдання дослідження:
1. Оптимізувати методи оцінки клінічних проявів, функціональної діагностики і експертної оцінки рівня ТДР у хворих ЦД2.
2. Розробити технології медичної реабілітації хворих з ЦД2 ТДР на основі проведення ЛМЛТ в поєднанні з ЕД СКС і оцінити їх ефективність.
3. Обробити цифрові та логічні дані за допомогою математико-статистичних методів та оцінити ефективність медичної реабілітації у хворих на ЦД2 ТДР на основі застосування магнітолазерного впливу на проекцію підшлункової залози і довгастого мозку.
Матеріали і методи: в 2014 році нами проводилися дослідження з оцінки ефективності застосування ЛМЛТ в поєднанні з ЕД СКС в комплексній програмі реабілітації хворих на ЦД2. Хворі в групах формувалися, таким чином, щоб розподіл за вираженістю клінічних проявів, за статтю та віком були приблизно однаковими.
ЦД2 верифікували відповідно до діагностичних критеріїв ВООЗ (1999) (діагноз ЦД2 встановлювався ендокринологами; дослідження проводилося також під їх наглядом). При аналізі соматичного стану хворих поряд з типом цукрового діабету, враховувалася його тривалість і вік хворих. Оцінювалися результати лабораторних та інструментальних методів дослідження. Визначався індекс маси тіла — ІМТ. В якості інтегрального критерію оцінки стану хворих розглядалася динаміка суб’єктивних і об’єктивних клінічних проявів.
Для рівномірного розподілу хворих по групах нами використовувалися тести оцінки рівня прихованої депресії рекомендовані проф. Самосюк І. З. і співавт. [2].
Для проведення досліджень нами були сформовані 2 групи хворих по 30 осіб (32 жінок і 28 чоловіків, середній вік хворих становив — 61,0 ± 12,1 року): контрольна група — лікування проводилося відповідно до методичних рекомендацій [3] і основна група — лікування проводилося за розробленою методикою одночасного магнітолазерного впливу на праву сторону зони сосцеподібного відростка та підшлункової залози у поєднанні з ЕД СКС.
На підставі клінічного обстеження 60 хворих на ЦД2 у 63,3% хворих виявлено розлади депресивного спектру: нозогенні депресії (протікають по типу тривожно-іпохондричних депресивних станів — 45,0%) і дистимії (по типу соматизованих депресивних станів — 23,3%). У 60,0% випадків діагностовано афективні (депресивні) розлади. Розподіл по групах було практично рівномірним.
У всіх хворих діагностувався ТДР середньої тяжкості.
Для проведення процедур застосовувався апарат МІТ-МТ (НМЦ «МЕДІНТЕХ», Київ) з ??двома магнітолазерними аплікаторами (МЛА) червоного діапазону спектра (0,67 ± 0,05 мкм) з інтегральною потужністю оптичного потоку 35 ± 5 мВт і напруженістю магнітного поля південного полюса 22 ± 4 мТл. Час однієї процедури становив 15 хвилин. У період лікування кожного хворого було проведено по 15 процедур. Процедури проводилися через день.
Під час проведення процедур в основній групі один магнітнолазерний аплікатор (МЛА) встановлювався на проекцію головки підшлункової залози, другий на праву сторону зони сосцеподібного відростка. Модуляція магнітного поля і оптичного потоку виконувалася синхронно.
Вибір частоти визначався на основі індивідуального підбору в діапазоні роботи альфа та бета-ритму (8-30 Гц) за розробленою проф. Самосюком І.З. методикою. Для визначення індивідуальної терапевтичної частоти модуляції застосовувалися 2 червоних МЛА. Один з них встановлювався на проекцію довгастого мозку (зону великого потиличного отвору), другий — на проекцію лобової зони гайморової пазухи (на 1-2 см вище перенісся), очі у хворих під час процедури закриті. Початкова частота модуляції встановлювалася 8 Гц і далі вона збільшувалася на 1 Гц до 30 Гц. Час впливу на кожній частоті становив 5 секунд. При зміні частоти у пацієнтів було різне психофізичне відчуття кольору, типу і геометричних розмірів фігур, що візуалізуються. Методом опитування суб’єктивних відчуттів визначалася частота, при якій пацієнт відчував стан максимального комфорту. Ця частота потім використовувалася для проведення процедури. У більшості пацієнтів вона становила 10 ± 2 Гц.
Результати та обговорення.
Оцінка результатів лікування виконувалася на основі оцінки динаміки суб’єктивних і об’єктивних клінічних проявів у хворих ЦД2 (результати досліджень та оцінки рівня прихованої депресії за шкалою Бека наведені в таблиці 1.
Таблиця 1.
Динаміка суб’єктивних і об’єктивних клінічних проявів у хворих ЦД2
| Групи спостереження | Суб’єктивні прояви | Об’єктивні прояви | Шкала Бека | |||
|---|---|---|---|---|---|---|
| До лікування | Після лікування | До лікування | Після лікування | До лікування | Після лікування | |
| Контрольна (n=25) | 15,24±1,3 | 11,4±0,9 | 8,95±0,51 | 7,1±0,42 | 27,1±0,3 | 23,7±0,29 |
| Основна (n=25) | 15,17±1,6 | 8,3±0,7 | 9,7±0,55 | 7,3±0,39 | 29,1±0,2 | 16,1±0,22 |
Примітка: вірогідність відмінностей у порівнянні з показниками до початку лікування (р <0,05) за критерієм ?2; р <0,01, за критерієм ?2 між групами після лікування.
Позитивні результати лікування відзначені у всіх пацієнтів, як основної, так і контрольної груп. Однак у пацієнтів контрольної групи, динаміка суб’єктивних і об’єктивних клінічних проявів була в середньому більш ніж на 20% вище ніж у контрольній. У контрольній групі спостерігалося деяке зниження депресії, хоча в більшості випадків у хворих зберігалася депресія середньої тяжкості. В основній групі зниження депресії спостерігалося до такого ступеня, що депресія середньої тяжкості переходила в розряд помірної депресії.
Висновки.
- В результаті даного дослідження проведена оптимізація режиму магнітолазерної терапії за запропонованою методикою.
- Була доведена математико-статистчними методами висока ефективність магнітолазерної терапії направленої на одночасне стимулювання підшлункової залози і зони сосцеподібного відростка з правого боку при використанні індивидуально підібраних частот модуляції оптичним потоком червоного спектру і магнітним полем південного полюсу в поєднанні з ендоназальним диханням синглетно-кисневої суміші за даними динаміки суб’єктивних і об’єктивних клінічних проявів та рівня прихованої депресії у хворих на ЦД2.
