Автори: Лубанова Тетяна Григорівна, студентка кафедри психології ІСНіС МАУП, Древіцька Оксана Остапівна, доктор медичних наук, професор кафедри психології МАУП
Актуальність дослідження. Майже 41 мільйон осіб у світі є внутрішніми переселенцями у своїх країнах. Більше, ніж населення України. Ситуація з внутрішньо переміщеними особами та біженцями в світі сягнула критичної позначки. Лідери у цьому списку — Ємен, Сирія, Ірак. Внаслідокзбройного конфлікту проблема переселенців торкнулася і українців. За кількістю тих, хто втратив домівки не з власної волі, Україна посідає четверте місце. Станом на 4 квітня 2016 року, за даними структурних підрозділів соціального захисту населення обласних та Київської міської державних адміністрацій, взято на облік 1 760 972 осіб або 1 407 382 сім’ї з Донбасу і Криму. А значить, проблеми переселенців є дуже актуальними в Україні. На новому місці вони намагаються почати нове життя. Комусь із переселенців допомагають родичі. У когось вистачило власних коштів на придбання нового житла. Але в основному їм доводиться сподіватися на допомогу небайдужих людей і держави. Однак, внутрішньо переселені особи та біженці — це не лише економіка, не лише пошук роботи, житла, нових соціальних контактів. Внаслідок пережитих бойових дій та їх наслідків значна кількість переселенців мають різноманітні емоційні порушення. І якщо побутові, соціальні та економічні негаразди переселенцям допомагають влаштовувати, то психоемоційний стан людей, які вимушено починають нове життя, відступає на задній план. Це значно ускладнює їх пристосування до нового соціального середовища, пошуку роботи, житла і нових соціальних контактів.
Численні наукові дослідження підтверджують, що ті, хто змушений змінювати місце проживання, відчувають труднощі соціально-психологічної адаптації в новому регіоні. Це значно ускладнює їх пристосування до нового соціального середовища. І часто настільки сильні, що люди потребують відповідної психологічної допомоги. Людина, яка переїхала зі звичного для неї місця проживання та опинилась в незнайомих обставинах, потребує передусім підтримки від держави та приймаючих громад.
У осіб, що знаходилися в екстремальних умовах революції і громадянської війни, через певний період часу розвивається «редукція енергетичних можливостей, зниження або втрата працездатності, звуження кола інтересів». Порушення можуть виявлятись в «емоційному отупінні», стані пригніченості, роздратованості, похмурості, нездатності відчувати радість, любов, творчий підйом. Досвід двох світових воєн і ряду локальних дозволив ученим накопичити значний емпіричний матеріал, який надалі був теоретично осмислений і ліг в основу створення концепції посттравматичних стресових розладів.
Події, які примушують людей зриватись з місць, залишати свої домівки, настільки виходять за межі нормального життя, що переживаються як надзвичайно стресові для всіх, хто опинився в таких ситуаціях (незважаючи на те, чи від’їжджали вони через тривожні відчуття, чи через реальну загрозу життю під час розгортання військових дій).
Ризикований вік. Якщо розкласти проблему на ще мілкіші друзки, то емоційні порушення найчастіше виникають у жінок. За статистикою, посттравматичний стресовий розлад, виявляються у два рази частіше, що спричинено їхніми психофізіологічними особливостями і вищою сприйнятливістю до стресу. І якщо жінки віком до 35 років відносно легше адаптуються до нових реалій сьогодення, то ті, кому від 35 до 50 років, звикають дуже важко. Причому, що успішніша жінка була вдома – то важче їй знайти в собі сили адаптуватися на новому місці. Пояснюється це, перш за все, віхами розвитку особистості. Вважається, що до 35 років людина прагне нових горизонтів, скорення нових вершин і взяття нових висот. Потім розвиток особистості відбувається, так би мовити, вшир. Не кількісно, а якісно. Тому жінки, що до певного віку створили собі кар’єру, заслужили визнання і влаштували свій побут, після вимушеної міграції опиняються фактично знову на стартовій відмітці.
Жіноча психіка зазнає значно сильнішого удару, аніж чоловіча. Серед жінок емоційні порушення виявляються у два рази частіше, що спричинено їхніми психофізіологічними особливостями і вищою сприйнятливістю до стресу. А посттравматичні стресові розлади у жінок протікають триваліше, ніж у чоловіків. Після переселення більшість жінок відчуває небезпеку в ситуаціях, які до того вважали безпечними. Причина такої реакції в тому, що людина не може з достатньою легкістю ідентифікувати ситуацію як надійну (безпечну), вона не в змозі уникнути відчуття ризику опинитися в небезпеці в майбутньому. Результат цього — постійний страх.
Дуже важливою проблемою є питання домашнього насильства в сім’ях вимушених переселенців та учасників бойових дій на Сході. Чоловіки, що побували на війні, мають серйозні психологічні проблеми, які нерідко намагаються зняти за допомогою алкоголю. А 90-95% випадків домашнього насильства над жінкою відбувається саме у стані алкогольного сп’яніння чоловіка. Окрім того, вимушене проживання на одній території, в одному будинку декількома сім’ями створює додатковий грунт для конфліктів, які часто призводять до насилля. Адже багато хто з вимушених переселенців живе з родичами чи друзями. Не завжди їм вдається знайти роботу, доводиться деякий час жити за рахунок тих, хто дав тимчасовий прихисток. Таким чином, перманентно жінки-переселенці опиняються у таких стресових умовах щонайменше декілька разів: до переселення, під час переселення і після свого переселення.
Виклад основного матеріалу дослідження.
Нами було проведене дослідження емоційних порушень у жінок-переселенців сходу України.Основна робота з більшістю переселенців почалась після поселення їх у місця тимчасового розташування через 3–6 місяців після переселення з небезпечних регіонів України.
До дослідження було залучено 23 жінки-переселенки зі східних регіонів України, та 25 жінок відповідного віку, освіти та соціального статусу, які постійно проживають у Києві. Перша група жінок склала основну групу дослідження, друга — групу порівняння.
Матеріали та методи дослідження.Для експериментального дослідження були підібрані методики, які спрямовані на вивчення особливостей емоційних порушень у жінок-переселенців сходу України. Частина тестів, які використовувались у дослідженні, були вербальними, спрямованими на визначення наявності посттравматичного стресового розладу, особистісних харктеристик досліджуваних, вираженості тривоги і депресії. Інша частина тестів – невербальні, які одночасно виконували функцію визначення підсвідомих психологічних характеристик та особливостей емоційного стану, а також психотерапевтичну функцію.
Результати та їх обговорення. Виявилося, що майже у всіх жінок-переселенців наявний посттравматичний стресовий розлад середнього ступеня тяжкості. Можна виділити чотири типи перебігу посттравматичного стресового розладуу жінок-переселенців: тривожний тип (виявлений трохи менш, ніж у половини жінок),дисфоричний тип (на нього страждає третинажінок), астенічний тип (четверта частинажінок) і найрідший — соматоформний тип (у десятої частини жінок).
Таким чином, у переважної частини переселених жінок виявлено посттравматичний стресовий розлад з переважанням у клінічній картині симптомів тривожності, дисфоричності та астенії.
Майже у всіх жінок з основної групи високі показники сором’язливості, що свідчить про схильність до стресового реагування. Для трьох четвертих досліджуваних жінок характерна депресивність. Для половини — емоційна лабільність, що означає виражену нестійкість емоційного стану.
У більшої частини жінок з основної групи, котрі страждають на «травматичний невроз», розвивається постійна пильність і надчутливість до загроз зовнішнього світу; в спілкуванні з’являється дратівливість, схильність до вибухових агресивних реакцій, нестримне реагування на раптові подразники.
На основі результатів дослідження можна стверджувати, що жінкам з основної групи притаманні труднощі в соціальних контактах і прагнення уникати ситуацій, що яким-небудь чином нагадують травматичну подію. Після переселення більшість жінок відчуває небезпеку в ситуаціях, які до того вважали безпечними. Результат цього — високий рівень агресії, невпевненостів собі, постійний страх.
Ми дослідили, що чим вищий рівень самооцінки і чим більше відчуття захищеності у жінки, тим менша вірогідність виникнення посттравматичного стресового розладу та депресії. І, натомість, чим вищий рівень сором’язливості в спілкуванні, рівень емоційної нестійкості і тривожності, тим більша ймовірність виникнення розладів.
Щодо когнітивних змін, то яскраво проявляються погіршення пам’яті та концентрації уваги, неуважність, забудькуватість, зміна життєвих засад та планів на майбутнє. Поведінка переселенців відзначається непередбачуваністю та алогічністю вчинків, надлишковою розгальмованістю, немотивованою пильністю.
Переляк і емоційний шок знижують резистентність нервової системи переселенців і стають основними чинниками в розвитку неврозу.
Серед жінок емоційні порушення, виявляються у два рази частіше, що спричинено їхніми психофізіологічними особливостями і вищою сприйнятливістю до стресу. В літературі відзначається велика емоційна чутливість і емоційна нестабільність жінок. Кризовий стан особистості жінок — вимушених переселенців має пролонговану з часовимпоказником, але гостру за ступенем вираженості психопатологічну симптоматику.
На основі результатів дослідження можна стверджувати, що жінкам з основної групи притаманні труднощі в соціальних контактах і прагнення уникати ситуацій, що яким-небудь чином нагадують травматичну подію. Зазначені характеристики є ознаками наявності у цих жінок посттравматичного стресового розладу.
У переважної більшості жінок-переселенців також виявлена агресія, направлена на інших і на себе, зниження загального фону настрою, реакції відчуження від дійсності, потреба відчувати себе захищеною. Крім того, спостерігаються високі показники за такими якостями як: вербальна агресія, яка виявлена майже у всієї групи досліджуваних; невпевненість у собі і низька самооцінка пригніченість і страх.
Після переселення більшість жінок відчуває небезпеку в ситуаціях, які до того вважали безпечними. Результат цього — високий рівень агресії, невпевненостів собі, постійний страх.
Травматична ситуація переселення спричинила зміни у психічних станах людей, позначившись на афективній та когнітивній сферах, що змінили їх поведінку. Так, переселенці відчувають стани пригніченості, роздратованості, «емоційного отупіння», частими є депресивні епізоди.
Висновки.Розуміння психічних станів переселенців визначає зміст психологічної роботи з ними. Отже, психологічна допомога особам, які зазнали лиха, що призвело до їх переселення, повинна зосереджуватись на таких завданнях: полегшення психологічних станів (тривожність, агресивність, депресивність); досягнення відносного спокою, довіри до оточуючих, до психологів; сприяння процесу адаптації до нових умов; розвитку стратегій подолання труднощів (копінг-стратегій) та виявленню внутрішніх ресурсів, які є життєво необхідними для майбутнього життя переселенців.
Жінці, яка опинилися у складній життєвій ситуації і самій важливо контролювати свій внутрішній стан та психоемоційне середовище у сім’ї. Важливо чітко усвідомити, що вам потрібна допомога, і не соромитися звертатися за нею до фахівців. Постійне занепокоєння, порушення сну, тяжкість у грудях – симптоми того, що до фахівців варто звертатися негайно. Адже життя у напруженому стані може призвести до того, що стрес може накопичитися і негативно вплинути на здоров’я в цілому.
Важлива підтримка близьких і друзів. Не варто залишатися один на один зі своїми проблемами. Душевні розмови часом мають не менший терапевтичний ефект, ніж бесіда з психологом.
Допоможе швидше і легше адаптуватися до нових умов щось, що було присутнє у вашомубуденному житті до переїзду. Це може бути улюблений ритуал, наприклад, чашка чаю або кави вранці в кафе, похід в кіно по п’ятницях або прогулянка по парку у вихідний день. Улюблене хобі, вироби своїми руками, вишивання, в’язання так само допоможуть простіше перенести вимушену зміну місця проживання. Постійне спілкування з такими ж вимушеними мігрантами, яким, можливо вже вдалося добре влаштуватися і «прижитися» в новому місці теж надихає і розраджує.
Список використаної літератури
- Арина Г.А. «Психосоматический симптом как феномен культуры» в сборнике «Психосоматика: телесность и культура: Учебноепособие для вузов» / Под ред. В.В. Николаевой — М.: Академический проект, 2009.
- Аронсон Э. Социальная психология: Психологические законы поведения человека в социуме — М., 2004 — 558 с.
- Бодров В.А. Психологический стресс: развитие и преодоление. М.: ПЕР СЭ, 2006, с.247.
- Брандт, Г.А. Природа женщины. — Екатеринбург, 2009
- Винникотт Д. В. Способность быть в одиночестве // Практическая психология и психоанализ. — 2002. — № 4, с. 39-45
- Волошин, В. М. Типология хронического посттравматического стрессового расстройства / В. М. Волошин //Журн. неврол. и психиатрии им. С.С. Корсакова. -2004.-Т., № 1, с. 17-23.
- Гулина М.А. Терапевтическая и консультативная психология. — СПб., 2001, с.67.
- Дмитриева Н.В., Гилева К.В., Друмова М.В. Психолого-психиатрические аспекты психотерапевтической коррекции посттравматических стрессовых расстройств. Методические рекомендации. Новосибирск, 2002, с.89.
- Доморацкий, В.А. Современная психотерапия (краткосрочные подходы): пособие для студентов. — Минск: БГУ, 2008. — 219 с.
- Зеленова М.Е., Лазебная Е.О., ТарабринаН.В.Психологические особенности посттравматических стрессовых состояний у участников войны вАфганистане // Психол. журн. 1997. № 2,с. 34-49.
- Каськов І. В. Особливості соціально-психологічної адаптації людини у складних умовах життєдіяльності [Електронний ресурс] / І. В. Каськов // Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України, 2010. – Вип. 4. – Режим доступу: http://nbuv. gov.ua/UJRN/Vnadps_2010_4_21. – Назва з екрана
- Лазос Г.П. Психологічна допомога внутрішньо переміщеним особам (на прикладі роботи з переселенцями з Криму)// Психологічна допомога постраждалим внаслідок кризових травматичних подій: методичний посібник / З. Г. Кісарчук, Я. М. Омельченко, Г. П. Лазос, Л. І. Литвиненко… Царенко Л. Г.; за ред. З. Г. Кісарчук. – К. : ТОВ «Видавництво «Логос». – 206 с. – С.26 – 46.
- Осухова, Н. Г. Психологическая помощь в трудных и экстремальных ситуациях: учеб.пособие для студ. высш. учеб. заведений / Н. Г. Осухо-ва. — 2-е изд., испр. — М.: Академия, 2007, с.367
- Платонова Н.М.Теория и методика социальной работы (4-е изд., стер.) учебник /Академия/ СПб., 2014.
