Автор: Сігнаєвська Наталія Леонідівна, магістрант ІСНіС МАУП
Різні захворювання можуть виникати не тільки на тлі неполадок в роботі організму, але й бути наслідком прямого або непрямого впливу медичних працівників. Звертаючись до лікарів, ми і не підозрюємо, що можемо на додаток до наявних хвороб ще й заробити інших хворобливих станів. У статті представлені сучасні уявлення про ятрогенні захворювання.
Усі чудово знають, що основна заповідь лікаря – «Не нашкодь!». Більшість лікарів намагаються виконувати її, але і у найвідданіших своїй професії лікарів трапляються помилки, не кажучи вже про тих, хто займає не своє місце і займається не своєю справою. Поняття ятрогенних захворювань включає в себе ті стани і хвороби, які були спровоковані необережними висловлюваннями лікарів при спілкуванні як з пацієнтом, так і з його оточенням або з медичним персоналом. Це можуть бути як фізичні проблеми, так і психологічні. У медицині виділяють два визначення цього поняття.
У ролі ятрогенії виступають різні побічні захворювання, які пов’язані з:
- неправильним лікуванням;
- діагностичними дослідженнями;
- некоректною поведінкою медичного персоналу.
До ятрогенних належать захворювання, які проявилися як ускладнення основної хвороби, вони були викликані неправильними або помилковими діями лікаря і медичних сестер. До ятрогеній відносяться всі захворювання і травми, які можуть виникнути не тільки у пацієнтів, але й у медичного персонала в ході надання медичної допомоги. Лікарі повинні на підсвідомому рівні відчувати, якому пацієнтові можна сказати всю правду про його захворювання, а в якій ситуації краще обговорити це з родичами. Але не всі медичні фахівці є хорошими психологами і замислюються про наслідок сказаних слів чи дій. Незважаючи на те, що багато хто стверджує, що немає як такої проблеми – лікарської помилки, ятрогенні захворювання говорять про зворотнє. У деяких вразливих пацієнтів навіть проста неуважність лікаря, його байдужий погляд і непривітність вже викликають психічне занепокоєння.
До сьогоднішнього часу так і не з’явилося загальноприйнятого підходу до класифікації ятрогениій, тому використовують кілька варіантів: за етіологією захворювання та за МКБ.
У класифікації за природою виникнення захворювання, розрізняють такі ятрогенії:
- ті, що пов’язані з профілактикою хвороб, з діагностикою, або спровоковані лікарськими препаратами;
- ятрогенії, які викликала променева діагностика або терапія;
- з використанням медичного обладнання та інструментів;
- ускладнення після переливання крові;
- смертельний результат внаслідок неправильної дози наркозу;
- ятрогенії в результаті хірургічних операцій.
За Міжнародною класифікацією хвороб (МКБ-10) ятрогенні захворювання розрізняють так: ятрогенії, що виникли після хірургічного втручання або в результаті хірургічного захворювання;
- ятрогенії, спровоковані медикаментозним лікуванням;
- захворювання в результаті неправильного проведення діагностики;
- смерть від наркозу.
Ятрогенні захворювання можуть бути спровоковані такими чинниками: необережний або навмисний вплив на пацієнта словами або немовними засобами вираження, наприклад, міміка, жести; поспішне інформування пацієнта про діагноз і його прогноз. Найгірше, коли виявляється, що ця інформація була помилковою; яскраво виражене неуважне ставлення медичного персоналу або взагалі бездіяльність; недотримання правил зберігання медичної документації. Останнім часом з’явилися нові поняття: «сестрогенії» – психічні розлади у пацієнта, спровоковані необережними висловлюваннями чи діями медсестри; «егогенії» – вплив пацієнта на самого себе шляхом самонавіювання; «егротогенії» – коли пацієнти прямо або побічно впливають на стан один одного.
Як показує практика, найбільш схильні до ятрогеній недовірливі пацієнти, у яких проявляється емоційна нестійкість, вони легко піддаються навіюванню і сильно залежать від чужої думки.
Ятрогенні захворювання не мають строго і яскраво виражених певних ознак. Це пов’язано з різноманіттям причин, що їх викликають. Якщо це ятрогенія психологічного характеру, то вона може проявлятися повною відмовою від лікування у даного лікаря або даними методами. У деяких випадках пацієнт, навпаки, починає посилено лікуватися, ходить постійно від одного спеціаліста до іншого, не обходить стороною цілителів, екстрасенсів і ворожок. Якщо ятрогенії проявляються інфекційними хворобами, то вони мають свої типові симптоми, але найчастіше важче піддаються лікуванню. Бувають випадки, коли медичні працівники зовсім не винні у виникненні ятрогенії (якщо згадати самонавіювання, вплив пацієнтів один на одного). Чинників, які можуть спровокувати розвиток ятрогеній, безліч, тому і проявів багато. Найчастіше причини суб’єктивні, тому й перебіг захворювань залежить від стану психіки і всього організму в цілому. Сам медичний персонал може страждати такою патологією – всім відомий «синдром вигоряння».
Для деяких ятрогеній не складає особливих труднощів поставити правильний діагноз, наприклад, якщо пацієнт, проходячи курс лікування в стаціонарі з приводу гастриту, раптом підхоплює інфекційне захворювання, то стає більш менш ясно, що це відбулося в результаті наявності цієї інфекції в лікарняних стінах. Якщо пацієнт пред’являє претензії до лікаря з приводу некоректного ставлення, неправильного лікування, в результаті яких він отримав захворювання, то, щоб висунути позов, це треба буде ще довести. Може, пацієнт уже мав ці хвороби, тільки не підозрював про них.
Ятрогенні захворювання, які пов’язані з психічними проблемами найчастіше піддаються лікуванню за допомогою психотерапії. Для усунення такого стану призначаються транквілізатори, антидепресанти та інші психотропні засоби. Якщо в результаті медичного втручання, неправильної діагностики і терапії пацієнт отримує інше захворювання, то лікування зводиться до усунення симптомів хвороби. При призначенні лікування ятрогенних захворювань лікар повинен обов’язково враховувати психологічні особливості пацієнта, його соціальне оточення. У деяких важких ситуаціях може знадобитися допомога психіатра або психотерапевта.
У більшості випадків лікування ятрогенних захворювань закінчується сприятливо. Залежно від виду захворювань тривалість терапії може займати від декількох тижнів до декількох місяців. Чим раніше розпізнано ятрогенію, тим ефективніше терапія. Є передумови зростання кількості психічних захворювань серед пацієнтів старшої вікової групи і дітей. У зв’язку з цим кожен медичний працівник повинен більш ретельно контролювати всі свої слова, жести, які стосуються пацієнта. Ретельно повинні вибиратися методи і способи лікування, медикаментозна терапія.
Враховуючи різнобічний характер ятрогеній, можна говорити про різноманітні способи їх попередження. Щоб запобігти лікарській ятрогенії, лікар повинен добре знати вплив лікарського препарату на організм, можливість ускладнень, здійснювати індивідуальний підбір дозування в кожному конкретному випадку. Профілактика фізичних ятрогеній повинна полягати в розумному використанні методів діагностики та показань до оперативного втручання. Під час оперативного втручання повинні використовуватися тільки перевірені техніки, які дозволяють якомога дбайливіше поводитися з органами і тканинами пацієнта. Загальним заходом профілактики можна назвати дотримання медичними працівниками лікарської таємниці та етики і прояв співчуття до своїх пацієнтів. Якщо лікарі стануть трохи психологами і будуть лікувати не захворювання, а людину, то профілактика ятрогенних захворювань не буде потрібною.
Література
- Авдеев А. И., Козлов С. В. Ятрогенная патология (судебно-медицинский взгляд) // «Актуальные вопросы судебной медицины и экспертной практики». – Новосибирск, 2009.
- Бажан Т. Этика и деонтология санитарного врача. – Д.: Поліграфіст, 2002. – 142 с.
- Грандо А. А., Грандо С. Л. Врачебная этика: Пособие. – К.: РИА «Триумф», 1994. – 256 с.
- Международная статистическая классификация болезней и проблем, связанных со здоровьем. 10 пересмотр. – М.: «Медицина», 2003. – 2466 с.
- Некачалов В.В. Ятрогения (патология диагностики и лечения). Пособие для врачей. – СПб, 1998. – 42 с.