Автор: Двойнос Ірина Григорівна, магістрант кафедри психології ІСНіС МАУП
iryna_dvoynos@mail.ru
У статті представлено узагальнення результатів емпіричного дослідження можливості застосування методу гештальттерапії у корекції тривожності та агресивності особистості. Вирішення проблеми тривожності належить до гострих і актуальних завдань психології сьогодення і викликає необхідність пошуку нових, нестандартних підходів до його вирішення. У практиці корекції підвищеної тривожності може бути з успіхом застосована гештальттерапія. Основною метою терапевтичного процесу у традиції гештальттерапії є реконструювання особистості на основі перегляду життєвих позицій, розвитку здатності бути самим собою, здійснювати своє «Я», реалізовувати свої потреби, нахили, здібності.
Постановка проблеми. Серед найбільш актуальних проблем, що виникають у практичній діяльності людини, особливе місце займають проблеми, пов’язані з психічними станами. Типовою психологічною проблемою є підвищена тривожність, яка знижує комфорт внутрішнього духовного життя людини, заважає ефективно працювати, досягати успіху в бізнесі, кар’єрі та особистому житті. Люди з високим рівнем тривожності схильні до психосоматичних розладів і захворювань.
У нормі тривожність – це один з наслідків інстинкту самозбереження. По суті, тривожність допомагає людині заздалегідь спрогнозувати виникнення небажаних ситуацій і заздалегідь продумати способи уникнути цих ситуацій або вийти з них із найменшою для себе шкодою. Надмірна тривожність виникає на фоні побутових проблем і ситуацій, які супроводжуються невизначеністю, при несприятливих життєвих обставинах, коли існує постійна загроза соціальному положенню, фінансовому благополуччю.
Аналіз публікацій. У науковій літературі в роботах багатьох авторів цей стан зближується найчастіше з емоцією страху (В.М. Астапов, Р. Лазарус, Ч.Д. Спилбергер, З. Фрейд, Р. Мартені та ін.). Деякі дослідники розглядають тривожність як психічний стан, що має адаптивне значення як внутрішня психологічна умова, яка забезпечує формування оптимальних способів саморегуляції діяльності (А.Є. Ольшаннікова і І.В. Пацявічус). Однак більшість дослідників розглядають тривожність як негативний стан, пов’язуючи її з переживанням стресу, емоційного дискомфорту, загрозою психічному здоров’ю особистості, негативним впливом на результат діяльності, зниженням якості соціального функціонування особистості (В. М. Астапов, А.М. Прихожан, Л.Ю. Ханін та ін.). Тривожність розглядається як джерело агресивної поведінки.
Вирішення проблеми тривожності належить до гострих і актуальних завдань психології сьогодення і ставить дослідників перед необхідністю пошуку нових, нестандартних підходів до його вирішення. У практиці корекції підвищеної тривожності може бути з успіхом застосована гештальттерапія. Основною метою терапевтичного процесу у традиції гештальттерапії є реконструювання особистості на основі перегляду життєвих позицій, розвитку здатності бути самим собою, здійснювати своє «Я», реалізовувати свої потреби, нахили, здібності.
Питаннями вирішення психологічних проблем клієнтів в гештальттерапії займалися Ф. Перлз, Л. Перлз, П. Гудман, М. Шиффман, С.Ю. Куприянов, С. Гингер та А. Гингер, Г.К. Куприянова, А.П. Федоров, А.А. Александров, Н.Б. Долгополов та ін. Проте вітчизняні практичні психологи лише останнє десятиріччя ґрунтовно знайомляться з цим методом.
З огляду на дані обставини нами було проведено теоретичне узагальнення та емпіричне вивчення можливості застосування методів гештальттерапії у вирішенні психологічної проблеми підвищеної тривожності.
Мета статті – узагальнити результати емпіричного дослідження ефективності застосування гештальттерапевтичного методу для подолання тривожності та агресивності клієнтів.
Виклад основного матеріалу дослідження. На діагностичному етапі відповідно до завдань дослідження нами будо застосовано наступний діагностичний інструментарій: анкетування за допомогою методик «Міні-мульт», «Діагностика стану агресії (опитувальник Басса-Дарки)», тест «Шкала реактивної та особистісної тривоги» (опитувальник Спілбергера), методика діагностики рівня соціальної фрустрованості Л.І. Вассермана ( модифікація В.В. Бойко), методика діагностики рівня невротизації Л.І. Вассермана. Загальна чисельність вибірки склала 50 осіб.
Емпіричним шляхом було виявлено наявність у клієнтів наступних психологічних проблем: 1) іпохондрія, що свідчить про наявність у клієнтів таких якостей як повільність, пасивність, покірність владі, погане перенесення зміни обстановки, легка втрата рівноваги в соціальних конфліктах; 2) депресія, що свідчить про чутливість, схильність до підвищеної тривоги, несміливість, нездатність до прийняття самостійного рішення, відчай при найменшій невдачі, низьку самооцінку; 3) психастенія, що свідчить про підвищену тривожність клієнтів, схильність до сумнівів, боязкість, нерішучість; 4) низькі показники за шкалою гіпоманії свідчать про відсутність життєрадісності, знижений рівень активності, енергійності, апатію та зниження здатності до переживання відчуття задоволення; 5) високий рівень агресивності та ворожості, що говорить про наявність таких якостей як конфліктність, нездатність до свідомої кооперації, схильність до роздратування, вербальної агресії, образливість та підозрілість; 6) високий рівень ситуативної тривожності у клієнтів, що свідчить про наявність таких станів як напруга, неспокій, стурбованість, нервозність, схильність більшість ситуацій сприймати як стресові; 7) помірний рівень особистісної тривожності, що говорить про схильність до тривоги, наявність тенденції сприймати достатньо широкий спектр ситуацій як загрозу своїй самооцінці та життєдіяльності в цілому в широкому діапазоні ситуацій та реагувати помірно вираженим станом тривожності; 8) підвищений рівень соціальної фрустрованості, що свідчить про незадоволення клієнтів своїми досягненнями та основними аспектами життєдіяльності; 9) схильність до невротизації, коли помірно виражені емоційна напруга, тривожність, розгубленість, роздратування, безініціативність, егоцентрична особистісна спрямованість, соціальна несміливість та залежність.
Виходячи з положень гештальттерапії про те, що порушення контакту із середовищем свідчить про незадоволення основних потреб особистості, яке супроводжується вищезгаданими негативними емоціями та станами, нами була розроблена програма, спрямована на вирішення наступних завдань: підвищення самооцінки; зміщення локусу контролю всередину з метою подолання образливості, конфліктності; заохочення незалежності та самодостатності, з метою подолання пасивності та несміливості; зниження рівня тривоги, як особистісної так і ситуативної; прийняття відповідальності на себе, з метою подолання залежності, егоцентричної спрямованості, покірливості. Програма складалася з 12 занять тривалістю 1,5-2 години 1 раз на тиждень.
У розробленій нами психокорекційній програмі всі заняття було розбито на три блоки залежно від спрямованості підібраних вправ та технік: перший блок містив техніки, спрямовані на зниження тривожності (техніка «навпаки», «ходити по колу», «репетиція», «перевірка готової думки»; другий блок містив техніки і вправи, спрямовані на подолання підвищеної агресивності («незакінчена справа», «експериментальне перебільшення», проективні ігри на уяву); третій блок містив техніки, спрямовані на подолання невротизації особистості («експериментальний (дисоційований) діалог», «великий пес» та «щеня», «в мене є таємниця», «перебільшення»).
З метою вивчення ефективності здійсненого формувального впливу з використанням технік гештальттерапії нами було проведене повторне діагностування та математико-статистична обробка даних за допомогою критерія Вілкоксона.
Порівняння даних, отриманих за допомогою методики Міні-мульт наведено в таблиці 1.
Таблиця 1. Порівняння результатів діагностики за методикою Міні-мульт у експериментальній групі (n=50)
Як видно з таблиці 1, порівняння результатів за методикою Міні-мульт, отриманих в експериментальній групі до та після проведення психокорекційної роботи, дозволяє стверджувати про наявність статистично значущих змін показників за усіма шкалами, що в свою чергу доводить ефективність здійсненого нами формувального впливу.
Повторне діагностування за методикою Басса-Дарки також виявило наявність достовірних статистично значимих відмінностей. Порівняння результатів, отриманих в екпериментальній групі до та після експерименту наведено в таблиці 2. Отримані результати можливо тлумачити як зменшення у досліджуваних конфліктності, імпульсивності, вербальної агресії, підозрілості, образливості та підвищення здатності до свідомої кооперації.
Таблиця 2. Порівняння результатів діагностики в експериментальній групі за методикою Басса-Дарки (n=50)
Позитивні наслідки проведеної нами психокорекційної роботи були зафіксовані й при аналізі шкал «особистісна тривожність» та «ситуативна тривожність» за методикою Спілбергера (таблиця 3).
Таблиця 3. Порівняння результатів діагностики в експериментальній групі за методикою Спілбергера (n=50)
Так, зниження показників за шкалою «ситуативна тривожність» свідчить про зменшення схильності до станів напруги, неспокою, стурбованості, нервозності, зниження тенденції емоційно реагувати на стресові ситуації. Зниження показників за шкалою «особистісна тривожність» свідчить про зменшення рівня тривожності, схильності сприймати більшість ситуацій як загрозу для самооцінки та самоповаги, підвищення стресостійкості.
Повторна діагностика рівня соціальної фрустрованості та невротизації в експериментальній групі показала наступні результати (таблиця 4).
Порівняння результатів за методикою Вассермана (рівень соціальної фрустрованості), отриманих в експериментальній групі до та після проведення психокорекційної роботи (таблиця 4) свідчить про зниження рівня соціальної фрустрованості досліджуваних експериментальної групи, а саме про підвищення рівня їх задоволення своїми досягненнями та основними аспектами життєдіяльності, а саме: своєю освітою; стосунками з колегами, керівництвом, друзями; змістом та умовами своєї роботи, своїм статусом у суспільстві, матеріальним станом та житлово-побутовими умовами; стосунками з близькими людьми (батьки, діти, партнер) та своїм образом життя взагалі.
Таблиця 4. Порівняння результатів діагностики в експериментальній групі за методиками Вассермана (n=50)
За рівнем невротизації (методика Вассермана) також виявлені достовірні статистично значущі відмінності (рис.1), що свідчить про зменшення емоційної напруги, тривожності, частоти проявів розгубленості та роздратування; підвищення ініціативності, соціальної активності, зменшення егоцентризму.
Рис.1. Рівень невротизації за методикою Вассермана в експериментальній групі до та після психокорекції
Отже, одержані результати дозволяють припустити, що проведена нами корекційна робота зменшила показники іпохондрії, депресії, істерії, психопатії, паранойяльності, психастенії, шизоїдності; тривожності, невротизації, ворожості та агресивності, соціальної фрустрованості як ознаки наявності психологічних проблем у особистосі, а саме: підвищився рівень загальної активності, зменшився ступінь легковірності, покірності владі, підвищилася стійкість до соціальних конфліктів; знизилася схильність до тривоги, несміливості, сором’язливості; підвищилася здатність до прийняття самостійних рішень, резистентність до невдач; зменшилася схильність до конверсійних реакцій, до використання соматичних симптомів як захисту від проблем, знизилися егоцентричні тенденції; знизився рівень агресивності, конфліктності, імпульсивності; підвищилися здібності до соціальної адаптації; зменшилася вираженість таких якостей як, образливість, підозрілість, злопам’ятність; знизився рівень тривожності, схильності до страхів, фобій, постійних сумнівів, підвищилася рішучість, впевненість у собі; підвищився рівень загальної емоційності, здатності до емпатії, відбулося розширення кола соціальних контактів, підвищення рівня комунікації; підвищився фон настрою, рівень загальної активності, діяльності, енергійності та життєрадісності.
З метою перевірки надійності та ефективності здійсненого нами формувального експерименту було проведене повторне дослідження і в контрольній групі. Порівняння результатів І та ІІ дослідження у контрольній групі за всіма методиками, виявило відсутність автономної появи тенденції до зменшення негативних проявів особистісного розвитку, що дозволяє зробити висновок про ефективну реалізацію поставленої мети формувального дослідження в експериментальній групі.
Висновки. Проведене емпіричне дослідження показало, що гештальттерапія є досить ефективним методом корекційної роботи, який допомагає здоровим людям в особистісному зростанні й у реалізації їх потенційних можливостей. Гештальт сприяє здатності створювати збалансовані з навколишнім світом відносини, а також усвідомленню порушень, які штовхають людину до хворобливих повторень невротичних сценаріїв поведінки. Гештальтерапія як метод корекції забезпечує реконструювання особистості на основі перегляду життєвих позицій, розвитку здатності бути самим собою, здійснювати своє «Я», реалізовувати свої потреби, нахили, здібності.
Перспективи подальших досліджень. Одержані дані дозволяють прогнозувати можливість застосування гештальттерапії як методу корекції також інших психологічних проблем, що робить можливим, у подальшому, розробку рекомендацій щодо створення корекційних програм з опорою на виявлені закономірності.
Література
- Перлз Ф. Гештальт-семинары / Ф. Перлз. – М.: Сфера, 2003. – 327 с.
- Перлз Ф. Опыты психологии самопознания / Ф. Перлз. – СПб.: Речь, Сфера, 2002. – 240 с.
- Перлз Ф. Практика гештальттерапии / Ф. Перлз. – М.: Сфера, 2006. – 221 с.
- Практикум по психодиагностике. Дифференциальная психометрика / под ред. В.В. Столина, А.Г. Шмелева. – М.: Наука, 2014. – 208 с.
